Переспівниця

Після того, як мені наснилося кілька кошмарів, я облишила спроби заснути — просто лежала нерухомо і вдавала, ніби сплю, щоразу, коли до кімнати хтось зазирав, аби перевірити мій стан. Уранці мене виписали з лікарні, звелівши не перевантажуватися. Кресида попросила мене записати кілька рядків для нової агітки про Переспівницю. За обідом я очікувала, що хтось заведе розмову про Піту, однак усі мовчали. Але ж ми з Фінеєм не єдині бачили інтерв’ю!

Далі за розкладом у мене було тренування, а в Гейла — зустріч із Біпером в арсеналі, тому мені дозволили взяти з собою в ліс Фінея. Ми трохи поблукали, а тоді заховали свої комунікатори під кущем. Відійшовши на безпечну відстань, ми всілися на землю й почали обговорювати Пітин виступ.

— Я ще не чув жодного слова про інтерв’ю. Тобі хтось бодай щось казав? — запитав Фіней. Я похитала головою. Він помовчав, а тоді запитав: — Навіть Гейл?

Я намагалася переконати себе в тому, що Гейлу нічого не відомо про Пітине послання, але інтуїція підказувала, що це не так. і

— Можливо, він чекає нагоди, щоб розповісти тобі все віч-на-віч.

— Можливо, — мовила я.

Ми мовчали так довго, що до нас забрів олень. Я прикінчила його одним пострілом, а Фіней дотягнув його до паркана.

На вечерю нам подали тушковану оленину. Після вечері Гейл провів мене до кімнати «Е». Коли я запитала його, що сталося новенького, поки я лежала в лікарні, він і словом не обмовився про Піту. Тільки-но мама з сестрою заснули, я тихенько витягнула з шухляди перлину і провела ще одну безсонну ніч, намагаючись розшифрувати Пітине повідомлення. «Запитай себе, чи справді ти довіряєш людям, із якими співпрацюєш. Чи знаєш, що відбувається насправді… Якщо ні — дізнайся». Дізнайся. Що дізнатися? Від кого? І як може Піта знати щось, окрім того, що йому кажуть у Капітолії? Це пастка. Щоб обдурити мене. Але якщо Плутарх знає, що це обман, тоді чому не розповість усього мені? Чому нам із Фінеєм ніхто нічого не каже?

Однак найбільше я хвилювалася за Піту. Що з ним зробили? І що роблять із ним просто зараз? Звісно, Снігоу не купився на історію про те, що ми з Пітою нічого не знали про повстання. І його підозри посилилися, особливо тепер, коли я згодилася на роль Пере-співниці. Піта міг тільки здогадуватися про тактику повстанців, тому, щоб задовольнити своїх катів, можливо, щось вигадував. Але в разі викриття за брехню суворо карають… Мабуть, Піта вважає, що я його зрадила. В першому інтерв’ю він намагався мене захистити не тільки від Капітолія, але й від повстанців, а що зробила я? Не лише не захистила його, а накликала на нього ще більшу небезпеку.

Прийшов ранок; я піднесла руку до стіни та глянула на свій розклад: одразу ж по сніданку я повинна з’явитись у студії. Запихаючись у їдальні гарячою кашею, молоком і бурячковим пюре, я помітила на Гейловому зап’ясті комунікатор.

— Коли ви отримали його назад, солдате Готорн? — запитала я.

— Вчора. Керівництво вирішило, якщо на полі бою я буду з тобою, то комунікатор може стати допоміжним засобом зв’язку, — мовив Гейл.

Ніхто й не подумав про те, щоб запропонувати комунікатор мені. Цікаво, якщо я попрошу сама, мені дадуть?

— Що ж, бодай один із нас має бути досяжний, — сказала я з неприхованою іронією.