Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5. Відповідно до ст. 1173 ЦК шкода, що завдана порушенням права власності шляхом прийняття правового акта, що був визнаний незаконним (нечинним) та скасований, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Стаття 394. Відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв’язку із зниженням їх цінності 1
1. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв’язку із зниженням цінності цих об’єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
1. Зниження цінності нерухомого майна виявляється у зменшенні ринкової ціни земельної ділянки, житлового будинку, іншої будівлі. Ця різниця між попередньою ринковою ціною об’єкта нерухомості та ціною, що склалася, і підлягає компенсації. Таким чином, власник повинен довести факт зниження цінності зазначеного майна. Очевидно, для цього треба буде провести експертизу. Позивач може доказувати цю обставину й іншими доказами. Крім того, власник повинен буде довести, що зниження цінності об’єкта права власності стало наслідком зниження рівня екологічної, зокрема, шумової захищеності території або погіршення природних властивостей землі. Далі, власник зобов’язаний довести, що зниження рівня екологічної захищеності тощо є наслідком діяльності особи, до якої пред’явлена вимога про сплату компенсації. Це — непросто. Зате при доведенні зазначених обставин власник не зобов’язаний доказувати ні наявність вини іншої сторони, ні навіть факту порушення нею вимог законодавства.
Більш того, відповідач не може бути звільнений від обов’язку сплатити компенсацію, якщо він доведе відсутність його вини і навіть відсутність будь-яких правопорушень з його боку. Закон не пов’язує з правопорушенням, якого припустилась особа, або з її виною виникнення обов’язку сплатити компенсацію.
2. Сума, що підлягає відшкодуванню власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, не підпадає під визначення збитків, що наводиться в ст. 22 ЦК. Тому законодавець у заголовку статті використав термін «шкода», але в тексті статті зазначає на право власника на компенсацію. У такий спосіб правовідносини, на які поширюється чинність ст. 394 ЦК, були виведені за межі чинності ст. 1166 ЦК, що застосовується за умови наявності правопорушення і вини особа, що припустилася порушення. Викладене підтверджується і застосуванням при тлумаченні ст. 394 ЦК методу логічного доповнення нормативного тексту. Таким методом виявляється правовий припис, відповідно до якого правопорушення не є підставою, а вина не є умовою виникнення правовідносин, що регулюються ст. 394 ЦК. Цей правовий припис підлягає застосуванню, оскільки не суперечить будь-яким іншим законодавчим положенням, що поширюються на ці правовідносини. Розмір компенсації має дорівнювати різниці між попередньою цінністю (ринковою вартістю) об’єкта і новою цінністю, що є нижчою внаслідок зазначених причин.
РОЗДІЛ II РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО
ГЛАВА 30 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО
Стаття 395. Види речових прав на чуже майно
1. Речовими правами на чуже майно є:
1) право володіння;
2) право користування (сервітут);
3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
1, Ця стаття називає види речових прав на чуже майно та допускає можливість установлення інших речових прав на чуже майно. Але чіткого розуміння речових прав на чуже майно із цієї статті не випливає. Ситуацію невизначеності посилює розуміння емфітевзису та суперфіцію як двосторонніх правовідносин, що не дає можливості в будь-який спосіб відрізнити їх від зобов’язань.