Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 391. Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння
1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
1. Позовами, передбаченими ч. 1 ст. 326 ЦК, та позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння не вичерпуються всі способи захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони і не були пов’язані з порушенням права володіння.
2. Цивільне законодавство багатьох країн протягом століть передбачає можливість пред’явлення негаторного позову, тобто позову про усунення перешкод до користування майном. Негаторний позов — це досить рідкісне явище у практиці. Він пред’являється у випадках створення фактичних або юридичних перешкод до користування майном. Фактичні перешкоди до користування майном звичайно створюються особою, яка є власником об’єктів, суміжно розміщених з майном, перешкоди до користування яким створюються.
3. Негаторний позов слід відрізняти від інших, хоча і близьких до нього, способів захисту права. Так, якщо орендар (наймач) у зв’язку із закінченням строку дії договору не звільняє приміщення, які орендуються (наймаються), негаторний позов не може бути пред’явлений. Орендар (наймач) у такому випадку дійсно перешкоджає реалізації власником (орендодавцем, наймодавцем) права користування приміщенням. Але при цьому орендар (наймач) порушує свій обов’язок звільнити приміщення (передати їх наймачеві), який випливає з договору. Тому способом захисту права, що є адекватним такому порушенню, є пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання передати річ.
4. У силу ч. 3 ст. 386 ЦК задоволення вимоги власника, що ґрунтується на ст. 391 ЦК, не виключає пред’явлення до особи, що за наявності вини порушила право власності, вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 386, ст. 1166, 1167, 1192, 22 ЦК.
Стаття 392. Визнання права власності
1. Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
1. Право власності може захищатися пред’явленням позову про визнання цього права. Такий позов може бути пред’явлений до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила про свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Позивач, пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права власності. За відсутності таких доказів при розгляді справи в неспеціалізованому суді загальної юрисдикції в позові буде відмовлено, оскільки право власника не потребує захисту. У господарському суді провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмета спору (п. 11 частини першої ст. 80 ГПК [31]). Але і прийняття зазначеного вище рішення певного мірою захищає право власності, оскільки в мотивувальній частині рішення констатується наявність у позивача права власності, а у задоволенні позову відмовляється (чи провадження у справі припиняється) тільки тому, що позивач не доказав факт оспорювання права власності. Правда, мотивувальна частина судового рішення обов’язкового значення не має, але вона здатна інтелектуально вплинути на наступні судові рішення у справах з участю тих ж позивача та відповідача.
Позов про визнання — це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред’являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення. Оскільки позов про визнання права власності може пред’являтися за відсутності порушення права, позовної давності для заявлення такого позову не існує.
2. Указуючи в ст. 392 ЦК на випадки, коли можливе пред’явлення вимоги про визнання права власності, не виключає звернення з таким позовом в інших випадках. Оскільки право власності є приватним, сам власник має визначити межі та способи захисту свого права. З огляду на це слід зробити висновок про те, що власник має право за наявності підстав для пред’явлення віндикаційного чи негаторного позову звернутися з позовом лише про визнання права власності. Не виключається пред’явлення позову про визнання набувача недобросовісним. У свою чергу набувач за наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 388 ЦК, може пред’явити вимогу про визнання його добросовісним.