Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. Стаття, що коментується, допускає можливість пред’явлення позову про визнання права власності у разі втрати документа, який засвідчує право власності особи. В Україні не затверджувались нормативно-правові акти, якими б установлювався загальний порядок виготовлення та видачі дублікатів документів. Це передбачається лише окремими законами та іншими актами законодавства. Так, ст. 53 Закону «Про нотаріат» [75] установлює порядок видачі дублікатів нотаріально посвідчених документів. Видача дублікатів свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна передбачена п. 6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно [352]. Дублікати свідоцтв про право власності на судно та інших судових реєстраційних документів видаються відповідно до п. 30 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України [287]. Дублікати свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів видаються на підставі п. 20 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок [314]. За таких умов у пред’явленні позовів про визнання права власності у випадках втрати документа, що засвідчує право власності, зазвичай необхідності немає, оскільки є можливість отримати дублікат такого документа. Така необхідність виникає лише тоді, коли втрачені документи, на підставі яких може бути видано дублікат.
Стаття 393. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
1. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
2. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
1. Право власності може порушуватись органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування шляхом видання нормативних або ненормативних (індивідуальних) актів. Власник має право вимагати визнання незаконними (нечинними) та скасування таких актів. Оскільки ст. 393 ЦК формулює спеціальне правило, на неї і слід посилатися при зверненні до суду. Посилання при цьому на ст. 21 ЦК також буде доречним, оскільки в цій статті зазначається на можливість визнання незаконним (нечинним) та скасування правових актів як індивідуальної дії, так і нормативно-правових актів.
2. Відновлення становища, що існувало до порушення права актом відповідного органу, полягає у поверненні речі, що була вилучена у власника (ст. 386 ЦК), у переданні іншого майна такого ж роду і якості, в полагодженні пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК). Тобто тут під відновленням попереднього становища розуміється те, що в ст. 1192 ЦК називається відшкодуванням шкоди в натурі. Право на відшкодування майнової шкоди розуміється у ч. 2 ст. 393 ЦК також дещо особливо (як відшкодування збитків). На відміну від ст. 1192 ЦК, стаття, що коментується, чітко встановлює черговість способів захисту у разі порушення права власності. Спочатку власник, право якого порушене, має вимагати відновлення попереднього становища. Лише у випадках, коли це неможливо, власник може вимагати відшкодування збитків.
3. Порушення права власника правовими актами, про які йдеться у ст. 393 ЦК, далеко не завжди полягає у завданні шкоди майну власника. Тому не завжди в таких випадках застосовується ст. 1192 ЦК. Але ж у випадках, коли прийняття правового акта, який визнається незаконним і скасовується, завдає шкоди майну власника, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац другий ст. 1192 ЦК). Див. також п. 5 коментаря до ст. 386 ЦК.
4. Відновлення попереднього становища, відшкодування в натурі шкоди, завданої прийняттям правового акта, який судом визнаний незаконним (нечинним) та скасований, відповідно до ч. 2 ст. 393 ЦК не може поєднуватись з відшкодуванням моральної шкоди, оскільки остання відшкодовується «у разі неможливості відновлення попереднього становища». Звідси непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого в інших випадках моральна шкода не відшкодовується. Але цей правовий припис не може застосовуватись усупереч загальним правилам ст. 23, ч. 2 ст. 393 і ст. 1167 ЦК, що надають особі право на відшкодування моральної шкоди в усіх випадках, коли така шкода завдана.