Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Віндикаційними позовами захищається правомочність володіння, що належить власникові або іншій особі, яка отримала право володіння річчю на законній підставі (у тому числі на підставі договору, який не визнано недійсним). Отже, віндикаційний позов може пред’явити власник, суб’єкт іншого речового права. Суб’єкт права господарського відання або права оперативного управління також має право пред’явити віндикаційний позов. Оскільки право власника (органу, що здійснює його повноваження) вилучати майно, що належить суб’єктам господарювання, за якими майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, не визнається (ст. 136 ГК [42]) або обмежується (ст. 137 ГК), такі суб’єкти вправі звернутися з віндикаційним позовом також до власника (органу, що здійснює його повноваження), який здійснив незаконне вилучення майна у суб’єкта господарювання. На можливість захисту права господарського відання перед власником зазначається в ч. З ст. 136 ГК. Стосовно права оперативного управління, що належить суб’єктам господарювання, така можливість не закріплюється.
3. Віндикаційний позов може бути пред’явлений і особою, яка володіла річчю в силу зобов’язання. Проте, як правило, на підставі ст. 387 ЦК особа, яка володіла майном у силу зобов’язання, може пред’явити позов у зв’язку з порушенням її права володіння тільки до третіх осіб. До іншої сторони зобов’язання особа, яка володіла майном у силу зобов’язання, вправі пред’явити позов про витребування речі тільки в тому випадку, якщо сторона в зобов’язанні порушила право володіння діями, що виходять за межі зобов’язання, внаслідок чого неможливе пред’явлення позову з вимогою про примушення до виконання в натурі обов’язку, який існує в зобов’язанні.
4. Не може бути кваліфікований як віндикаційний і ґрунтуватися на ст. 387 ЦК позов про передання речі, якщо обов’язок передати її ґрунтується на договорі. Законодавство України допускає можливість уключення до договору умови про перехід права власності на річ до її передання набувачеві за договором (ч. 1 ст. 334 ЦК). Таким чином, право володіння як частина права власності у набувача виникає до настання фактичного володіння. Однак при відмові відчужувана передати набувачеві відповідно до договору індивідуально визначену річ, набувач вправі пред’явити не віндикаційний позов, а позов про відібрання речі у відчужувана і про передання її набувачеві (ст. 620 ЦК). Відповідно і розрахунки між сторонами у зв’язку з невиконанням (несвоєчасним виконанням) обов’язку передати індивідуально визначену річ відповідно до договору мають проводитись не на підставі ст. 390 ЦК, а згідно з нормами зобов’язального права.
У зв’язку з викладеним слід звернути увагу на ту обставину, що цивільне законодавство України не втілює в собі принцип привілейованого захисту речового права перед зобов’язальним або протилежний принцип. Колізія між нормами речового і зобов’язального права за законодавством України повинна вирішуватись відповідно до загальних правил правозастосування, в силу яких перевага віддається спеціальним нормам перед загальними і нормам актів, прийнятих пізніше, перед нормами раніше прийнятих актів.
5. З вимогою про передання речі може бути пов’язаний позов про визнання право- чину недійсним. Якщо правочин визнаний недійсним законом (є нікчемним), також може бути пред’явлений позов про передання (повернення, витребування) речі, що була предметом правочину. Але такий позов не належить до категорії віндикаційних, передбачених ст. 387 ЦК, оскільки він ґрунтується на відповідних спеціальних нормах Цивільного кодексу (ст. 216).
6. Відповідно до ст. 387 ЦК позов може бути пред’явлений тільки тоді, коли відповідач незаконно заволодів річчю, зокрема тоді, коли майно відповідачеві передавав не позивач, а інша особа. Якщо відповідачеві річ передана позивачем, останній може витребувати річ, пред’являючи позов або про визнання правочину недійсним, і про повернення сторін до первинного майнового стану, або про розірвання договору і про покладення на відповідача обов’язку повернути раніше передану за договором річ, або про повернення речі у зв’язку з односторонньою (передбаченою законом) відмовою від договору, або про повернення в натурі безпідставно набутого майна, або про повернення майна, переданого боржнику на строк, у зв’язку із закінченням строку договору. Пред’явлення віндикаційного позову у подібних випадках є неможливим, оскільки для захисту права повинні застосовуватися інші спеціальні норми і передбачені ними способи захисту цивільного права.