Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Майно об’єднання утворюється із майна, переданого йому членами об’єднання у власність, доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина дев’ята ст. 4 Закону «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» [181]). Але ж цей Закон не передбачає передання співвласниками багатоквартирного будинку у власність об’єднання неподільного майна. Воно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і відчуженню не підлягає (частина друга ст. 19 Закону). Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку, його відчуження не виключається, що дає підставу для висновку про те, що таке відчуження може відбуватись і шляхом передання частини або всього загального майна у власність об’єднання.
4. Цивільна правоздатність об’єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає перш за все у можливості здійснення правочинів, пов’язаних з господарською діяльністю для забезпечення власних потреб об’єднання і потреб учасників об’єднання, шляхом укладення договорів з юридичними і фізичними особами (частина п’ята ст. 4 Закону). Про зміст цивільної правоздатності об’єднання можна зробити висновки із сформульованої в ст. 1 Закону мети об’єднання — сприяння використанню майна співвласників багатоквартирного будинку, а також управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Об’єднання належить до категорії неприбуткових організацій (підпункт «є» п. 7.11.1 ч. 7.11 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 29 листопада 2001 р. [113]).
5. Права об’єднання на житловий комплекс (відповідно до ст. 1 Закону «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» це — єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами) характеризуються як прийняття на баланс. Проте за договором з попереднім власником цей власник може залишатись балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини. Підстав вважати житловий комплекс специфічним об’єктом цивільного права немає з двох причин: 1) правовий статус земельної ділянки визначається переважно земельним законодавством; 2) багатоквартирний житловий будинок як єдиний об’єкт цивільного права законодавством також не визначений, оскільки об’єктами права власності (а у встановлених законом межах — і цивільного обороту в цілому) є квартири, загальне майно і неподільне майно, яке знаходиться у спільній частковій і сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.
ГЛАВА 29 ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Стаття 386. Засади захисту права власності.
1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.
2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
1. Правило, що сформульоване в ч. 1 ст. 386 ЦК, має досить вузьку сферу дії. Воно стосується тільки відносин, на які поширюється чинність глави 29 Цивільного кодексу України «Захист права власності». За цими межами посилання на ч. 1 ст. 386 ЦК було б некоректним. Дещо ширшим є формулювання ч. 2 ст. 318 ЦК «усі суб’єкти права власності є рівними перед законом». Із неї випливає, що не виключається диференціація правового регулювання власності, але ж права та обов’язки власників, установлені законом, мають бути реалізовані повного і рівною мірою незалежно від того, хто є суб’єктом права власності. Правильність такого тлумачення рівності перед законом підтверджується частиною п’ятою ст. 36 Конституції [1], яка визнає усі об’єднання громадян, у яких відповідно до спеціальних актів різний правовий статус, рівними перед законом. Значно ширший зміст має формулювання ч. 3 ст. 319 ЦК, відповідно до якого «усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав». Хоч тут немає будь-якого застереження щодо можливості встановлення спеціальними положеннями законів винятків із цього загального правила, але вони є численними.
2. На доповнення до способів захисту цивільних прав, що визначаються ст. 16 ЦК, ст. 386 ЦК установлює специфічні способи захисту права власності: 1) пред’явлення вимоги про заборону вчинення дій, які можуть порушити (ще не порушили, але можуть порушити) право власності; 2) пред’явлення вимоги про покладення на відповідну особу обов’язку здійснити певні дії для запобігання такому порушенню. Це — нові для вітчизняного цивільного законодавства положення, що розширюють можливості захисту права, надають можливість захищати його ще до того, як воно було порушене.