Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Вона підняла голову і раптом побачила, що Річард плаче. Келен сподівалася, що ці сльози говорять про те, що він теж позбувся своїх демонів.

— Я люблю тебе, — прошепотіла вона. Річард обняв її ще міцніше.

— Як шкода, — тихо сказав він, — як шкода, що кращих слів люди ще не придумали. Мені здається, щоб висловити мої почуття до тебе, їх недостатньо. Пробач, що я теж не можу придумати нічого кращого.

— Для мене вони найкращі.

— Тоді — я люблю тебе, Келен. Тисячу раз, мільйон разів я люблю тебе.

Назавжди.

Вона чула стукіт його серця. І чула стукіт свого. Річард легенько заколисував її, і їй хотілося, щоб це ніколи не закінчувалося. Іноді світ здається таким прекрасним…

Річард взяв Келен за плечі і злегка відсунувся, щоб краще бачити її обличчя.

— До сих пір не можу повірити, що можна бути такою гарною, — посміхаючись, сказав він. — Я не зустрічав нікого гарніше тебе. — Він провів рукою по її волоссю. — Як я радий, що тоді не обстриг їх. У тебе чудова зачіска, і не думай її міняти, чуєш?

— Хіба ти забув, що я сповідниця? Моє волосся — символ влади. І крім того, сама я не можу обстригти його. Тільки хтось інший.

— Відмінно. Що стосується мене, то я ніколи цього не зроблю. І нікому не дозволю. Я люблю тебе такою, яка ти є. Люблю твою владу і магію, але насамперед я закохався в твоє волосся — ще в той день, коли вперше побачив тебе в Оленячому лісі.

Келен посміхнулася, пригадавши той день. Річард допоміг їй позбутися Кводу і врятував їй життя.

— Як же давно це було, — зітхнула вона. — Здається, пройшла ціла вічність… А ти не шкодуєш про колишнє життя? Простого лісового провідника. Який був вільний. — Вона лукаво усміхнулася. — І сам собі господар?

Річард посміхнувся:

— Сам собі господар? Коли в мене буде така дружина? Ну вже ні. — Він помовчав. — А щодо всього іншого — може, і шкодую трохи. Але так чи інакше, я — Шукач Істини. Я прийняв Меч Істини, а значить, і все, що з ним пов'язано. І тепер я думаю — чи будеш ти щаслива, ставши дружиною Шукача?

— Я буду щаслива жити хоч в дуплі, тільки б з тобою. Але, Річард, адже і я як і раніше залишаюся Матір'ю-сповідницею, і в мене теж є свої обов'язки.

— Так, ти казала, що означає бути сповідницею. Це значить — позбавляти людину волі, торкаючись його своєю владою. Вона стає безроздільно відданою тобі і готовою виконати будь-яке твоє бажання. Я знаю, що таким чином ти можеш дізнатися правду про злочини, скоєні нею, але хіба в тебе є ще якісь обов'язки?

— Боюся, я сказала тобі не все. Втім, у той час це було не важливо, Я вважала, що ми ніколи не зможемо бути разом. Я думала, ми обидва загинемо, а якщо навіть якимось дивом нам вдасться вижити і перемогти, ти повернешся в Вестланд, і я більше ніколи тебе не побачу.

— Ти якось згадала, що Мати-сповідниця стоїть вище королеви.

Келен кивнула.

— До Вищої Ради входять представники найбільш могутніх країн. Ці представники в тій чи іншій мірі керують Серединними Землями. Кожна держава незалежна, але все прислухається до слова Ради. Таким чином в Серединних Землях підтримується мир. Вища Рада домагається, щоб землі домовлялися, а не воювали. Якщо яка-небудь країна переходить до військових дій, інші об'єднуються, щоб дати відсіч загарбникові. Тому королі, королеви, та й інші можновладці, наділені владою, воліють з усіма спірними питаннями звертатися до Ради. Торгівля, кордони, магія, релігія — список проблем, які там вирішуються, можна продовжувати до нескінченності.