Ресторан на краю Всесвіту

— Який келих? Той, що ти щойно скинув на долівку?

— Невже скинув?

— Так.

— Ну, добре, — сказав Форд, — забудьмо про це. Я маю на увазі… я маю на увазі… Послухай, а ти знаєш, як насправді рушив з місця Всесвіт?

— Напевно, ні, - сказав Артур, уже шкодуючи, що взагалі почав розпитувати.

— Добре, — сказав Форд. — Уяви собі от що. Ага. Уяви, що у тебе є ванна. Саме так. Велика кругла ванна. Виготовлена з ебенового дерева.

— Звідкіля її взяти? — сказав Артур. — Крамниці «Херродз»[2] теж знищені вогонами.

— Немає значення.

— То розповідай далі.

— Слухай сюди.

— Слухаю уважно.

— Отож у тебе є ця ванна, розумієш? Уяви, що у тебе є така ванна. Ебенова. Конічної форми.

— Конічної форми? — здивувався Артур. — Що ж це за…

— Шшш! — приклав палець до губів Форд. — Конічної форми. А тобі залишається тільки наповнити її — розумієш? — наповнити дрібненьким білим піском, ясно? Або цукром. Або піском, або цукром. Або вперемішку і піском і цукром. Будь-чим. Немає значення. Цукор теж годиться. А коли вона буде вже повна, ти витягаєш пробку… ти слухаєш, що я кажу?

— Слухаю.

— Ти витягаєш пробку, і все витікає, утворюючи втрву, розумієш, витікає через злив.

— Розумію.

— Нічого ти не розумієш. Взагалі нічого не розумієш. Я ще не сказав тобі, в чому тут суть. То ти хочеш почути, в чому тут суть?

— Давай, говори, в чому тут суть.

— Гаразд, зараз я скажу тобі, в чому тут суть.

Форд якусь хвилю збирався з думками, намагаючись згадати, в чому ж тут справді суть.

— А найцікавіше, — нарешті сказав він, — ось що. Ти знімаєш на плівку те, що відбувається.

— Дійсно цікаво, — погодився Артур.

— Отож ти береш кінокамеру і знімаєш на плівку усе, що відбувається.

— Цікаво.

— Але це ще не найцікавіше. Ага, ось що найцікавіше. Я вже згадав. Суть у тому, що потім ти закладаєш плівку у кінопроектор і запускаєш її… у зворотний бік!

— У зворотний бік?

— Так. У тому, що ти запускаєш її у зворотний бік, саме й полягає найголовніше. Отож тоді сідаєш перед екраном і спостерігаєш, як усе виповзає з дірки і по спіралі рухається вгору і заповнює ванну. Тепер розумієш?

— Ти хочеш сказати, що так утворювався Всесвіт, правда? — запитав Артур.

— Ні, - відповів Форд, — але це дуже хороший спосіб приємно провести час.

Він потягся за келихом.

— Де мій келих? — запитав він.

— Він на долівці.

— Он як.

Нахилившись разом із кріслом, щоб знайти бокал, Форд зіткнувся з маленьким офіціантом, котрий саме підходив до їхнього столика з переносним телефоном у руці.

Форд вибачився перед офіціантом, пояснивши, що він впився як хлющ.

Офіціант у свою чергу сказав, що усе гаразд і що він чудово усе розуміє.

Форд подякував офіціантові за його толерантність, спробував пригладити свого чуба, але промахнувся на шість дюймів і, не втримавши рівноваги, сповз під стіл.