Золотий маг. Книга 1. Зерно

— А чому так? Чому я не можу це зробити з усіма в Школі?

— Тому що Свято ініціації, це свято не тільки для нових учнів Школи, а й для всього магічного Ордену. На нього приходять подивитися багато магів, а іноді й представники короля. Та хоч і проходить ця процедура для кожного індивідуально наодинці з Вищим, але все відбувається так, що глядачі, які чекають за стінами школи, бачать закінчення ініціації та вид магії, якою буде володіти майбутній маг. І ми вирішили, що поки краще зберегти таємницю, що у нас з’явився Бойовий маг.

— Ну, може, це і правильно. Мені теж не хотілося б ходити з цим Зерном, як з табличкою на шиї. Краще не виділятися поки. Тож, що у нас тепер з термінами?

— У нас є десять днів на початкову ініціацію та підготовку тебе до зустрічі з Вищим. І повір, я дуже не рада такому терміну. Тепер працювати доведеться ще більше.

— Ну, що поробиш. Треба так треба, — сумно сказав Нік.

Чаклунка нічого не відповіла, тільки із жалем і в той же час з радістю подивилася на свого учня. Її впевненість у своєму виборі почала потроху зміцнюватися.

Після обіду Нік і Ліна продовжили заняття в бібліотеці з вивчення мови. Прискорений метод вивчення під гіпнозом дав гарні результати. Нік уже вільно і читав, і писав загальною мовою. Задоволена результатами, Ліна сильно не мучила Ніка заняттями і раніше відпустила відпочити.

Була приємна вечірня прохолода. Вони розташувалися у дворі перед будинком. Всі розслаблено відпочивали, насолоджуючись чудовою погодою і спокоєм. Але Ліна вирішила перевірити успіхи Ніка в медитації.

— Ану покажи, чого ти сьогодні навчився? — сказала вона йому.

— Може, не треба. Так добре сидіти і нічого не робити. Давайте завтра, — майбутній маг зробив боязку спробу ухилитися від занять.

— Треба-треба. На завтра у нас вже інша робота запланована.

— Ну, тут якось не дуже зручно. Шуму багато. Сидіти мулько. Може, не треба наді мною знущатися.

— Ти ж казав, що в тебе вже виходить, так ось і покажи! — не здавалася Ліна. — А про шум не переживай. Ми з Анею тобі ще його додамо. Ти думаєш, коли в реальних умовах або під час битви треба поповнити енергію, то все навкруги завмирає, даючи комфортно працювати? Звикай все робити дуже швидко і в найскладніших умовах, коли тобі все навколо буде заважати.

Нік зрозумів, що сперечатися далі марно, сів на траву та спробував розслабитися і звільнити голову від сторонніх думок і шуму навколо. Він вже встиг навіть сконцентрувати увагу, як над вухом пролунав голос Ліни.

— Аню, а заспіваймо-но пісню! Щось давно ми не співали, — і полилася прекрасна українська пісня двома красивими голосами.

Нік почав злитися, розуміючи, що йому заважають навмисно. Від концентрації не залишилося і сліду. Але згадавши слова Ліни, почав намагатися виконати завдання. Спочатку він відкинув всі шуми і сфокусував увагу тільки на пісні, яка звучала. Це було неважко. Дуже добре в них виходило співати. Стараючись ні про що більше не думати, Нік плив по звуках цієї пісні. Слова почали зливатися з мелодією, а потім і зовсім стало тихо. Навколо залишалася одна порожнеча. Минуло кілька миттєвостей. Пісні не було, нічого не було.