Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ну що, влаштувався, учню? — запитала Ліна, коли той сів на дивані.

— Ніколи ще не вчився, сидячи на дивані! Якщо і в магічній Школі так само влаштовані заняття, то мені це вже подобається, — відповів Нік із подивом.

— Навіть не сподівайся. У Школі все буде суворо та згідно з правилами. Просто щоб ти швидше вивчив мову, мені доведеться застосувати різні магічні форми впливу. У вас це назвали б різними ступенями гіпнозу. Спочатку я введу тебе в легкий транс, аби ти міг сидіти і бачити все, що я показую тобі на дошці. Це будуть літери алфавіту спільної мови. А потім буде більш глибокий гіпноз, щоб ти швидше і надійніше вивчив слова. Я буду тобі їх промовляти і пояснювати їх значення. Тож готовий?

— А чому тут бути готовому? Я сплю — ви читаєте. Я прокидаюся і знаю нову мову. Чудово! Ну, чому так не вчать у наших школах?! Можна було б лекції слухати, не виходячи з дому і не злізаючи з ліжка.

— Все не так просто, та й випадок у нас із тобою неординарний. Ти головне зараз постарайся розслабитися і викинути зайві думки з голови, — сказала Ліна й почала здійснювати магічні паси над головою Ніка.

— Та у мене і так не дуже багато думок, особливо після смачного обіду і роздивляння Аніної вроди, — промовив Нік ватяними губами, відчуваючи, як втрачає контроль над думками і тілом.

— Ану, припини! Серйозно постався до того, що я буду робити, — вже сердито сказала Ліна.

— М-м-м-м, — промимрив Нік. Це все, що йому вдалося видавити з себе неслухняними губами.

Він прокинувся різко, ніби його покликали. Поруч сиділа мольфарка і дивилася на нього. Минуло кілька секунд, поки зрозумів, де знаходиться і що відбувається.

— Чудово виспався. Ну що, я вже знаю нову мову? — запитав він потягуючись.

— Ні, звичайно! Це тільки перший урок. Думаю, що нам треба як мінімум днів п’ять-шість, щоб ти достатньо засвоїв слів і зміг формулювати речення. Потім будемо практикувати.

— І скільки я проспав? — запитав Нік.

— Ти спав, а в мене вже язик болить. Майже три години тобі алфавіт і слова начитувала. Ти навіть під гіпнозом примудрявся хропіти. Постійно доводилося тебе смикати, щоб не заважав і щоб мозок твій засвоював матеріал, а не сни кольорові бачив.

— А я так добре виспався. Навіть не знаю, що робити вночі буду.

— То, може, тебе до Прайма відправити на вечірню пробіжку?

— Hi-ні-ні! Досить з мене на сьогодні походів. Я відпочину, повечеряю і знайду, чим себе зайняти.

— Навіть не сподівайся. Після вечері у нас продовження навчання, — сказала суворо Ліна.

— Ну, якщо знову поспати, то я завжди за!

— Спання на сьогодні достатньо. Займімося книгами. Подивимося, що ти засвоїв у коротких проміжках між хропінням, — посміхнулася Ліна.