Оповідання. Повість. Романи
- Автор: Подмогильный Валерьян Петрович
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Оповідання. Повість. Романи». Краткое содержание книги:
9 Баку нін М. О. (1814—1876)—російський революціонер, у філософії ідеаліст, ідеолог анархізму. Ідеї Бакуніна зробили помітний вплив на народництво 60—70-х років, а також на російський анархізм початку XX ст.
10 «Г е й, батьку мій, степе широкий!» — вірш вважається написаним Є. Плужником (див.: Плужник 6. Поезії. — К., 1988. —
С. 117). За спогадами сучасників В. Підмогильний у своїх творах віршовані цитати героїв просив писати когось із близьких друзів. Він сам не робив навіть поетичних перекладів у тих творах, які перекладав, вважаючи, що це мусить виконувати професіонал.
11 «О й, яблучко, // Куда котишся? // До Махна попадьош — // Не воротишся...» — в даному разі ззарійо-вана під махновську пісню популярна російська частівка: «Ох, яблочко, куда котишься, ко мне в рот попадешь, не воротишься».
З ЖИТТЯ БУДИНКУ
Вперше надруковано: Літературна газета.— 1933. — № 13.—
27 черв. Нещодавно опубліковано в журналі «Дніпро» (1991.—№ 2) з довільно зміненою назвою і непереконливим коментарем.
Це оповідання — остання прижиттєва публікація з оригінальних художніх творів письменника. Не вдалося знайти ніяких відгуків на нього і в тогочасній та пізнішій критиці. Проте В. Підмогильний надавав йому небуденного значення. Уже заарештованим, незадовго до судового процесу виїзною Військовою колегією СРСР, у листі до дружини, він просить її зібрати всі друковані праці, в основному книжкові видання, і називає серед них і оповідання «З життя будинку» (ЦДАМЛМ УРСР. ф. 107, од. зб. 11, арк. 5).
Очевидно, проблема, порушена в оповіданні (втрата моральних критеріїв під тиском «класової ненависті»), тривожила письменника і він виношував задум розгорнути її в більшому гворі. Так, невдовзі, уже з заслання на Соловецькі острови, в листі від 25 січня 1936 р. пише: «Можу похвалитися тим, що написав тут повість. Правда, невелику, не більше 4 аркушів. Писав її дуже довго, працюв*ав над нею, як ніколи до цього часу. Ще дещо можна було б з нею зробити, але сили нема, І я вважаю її закінченою. Я маю від неї тут деяку радість і, звичайно, багато прикростей. Я взяв просто будинок і деяких мешканців у ньому. Взагалі в цій маленькій речі близько
20 дійових осіб, причому я намагався, щоб ніхто не був «на других ролях» і всі мали свій розвиток. Сюжет її важко переказати своїми словами, він сплетений з багатьох маленьких сюжетів. Взагалі на тему: що маємо —не бережемо, а втративши — плачемо...» (ЦДАМЛМ УРСР, ф. 107, од. зб. 11, арк. 21). У листі від 12 квітня 1936 р. до дружини В. Підмогильний знову повертається до цього твору: «Я писав тобі ще на стару адресу, що в 1935 р. я написав повість, яку надіслав до Києва. Це невелика річ, яка складається з 20 розділів шд назвою «Будинок № 32-а». Це життя будинку в різних розрізах*
з багатьма дійовими особами, але врешті-решт, це повість про себе...» (Там же, од. зб. 11, арк. 25).
Рукопис оповідання не виявлено.
Подається за першодруком.
1 ЖК — тут: житловий кооператив.
ПОВІСТЬ БЕЗ НАЗВИ
Написано в 1933—1934 рр. Очевидно, саме в розпалі праці над цим твором В. Підмогильного й було арештовано в санаторії Заньки, під Харковом 8 грудня 1934 р. У листі до дружини з спецкорнусу при НКВС УРСР (нині Жовтневий палац у Києві) від 16 лютого
1935 р. він нагадував: «Щодо «Повісті без назви», яку я писав, то збережи рукопис. У моєму столі залишився один непередрукований розділ, чернетка розд[ілу] II, спробуй його опрацювати начисто» (ЦДАМЛМ УРСР, ф. 107, од. зб. 11, арк. 5). Твір лишився незавершеним. Про це писала дружина у листі від 1 вересня 1961 р. до літературознавця В. Півторадні. Судячи з його повної, дещо іронізо-ваної назви в стилі старовинних оповідей («Повість без назви, до того ж цілковито неймовірна, вигадана від початку до кінця автором, щоб показати сутичку деяких принципів, важливих для нашого дня