Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
10. У разі істотного відхилення від проекту на особу, що здійснила будівництво з таким порушенням, рішенням суду може бути покладено обов’язок провести відповідну перебудову. Таке рішення суд може прийняти за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Саме по собі істотне відхилення від проекту не є достатнім для задоволення такого позову. Необхідною умовою для цього є така ознака істотного відхилення як його суперечність суспільним інтересам або порушення прав іншим осіб. Слід, однак, ураховувати, що саме життя та здоров’я особи, що допустила при будівництві істотне відхилення від належно затвердженого проекту, та членів його сім’ї є предметом суспільного інтересу. Такий же обов’язок на особу, що збудувала нерухоме майно, покладається у разі істотного порушення будівельних норм і правил.
11. Неможливість приведення нерухомого майна у відповідність із проектом, будівельними нормами і правилами або відмова від здійснення такої перебудови є підставою для знесення нерухомого майна за рішенням суду. З позовом до суду має звернутись відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Знесення здійснюється за рахунок особи, що здійснила будівництво. На цю особу покладається і обов’язок відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Це правило ч. 7 ст. 376 ЦК втрачає предмет правового регулювання, якщо об’єкт збудувала особа, що є власником земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво. Будівельні матеріали залишаються власністю особи, що здійснила самочинне будівництво.
12. Немає жодних підстав стверджувати, що визнане судом право власності на самочинно збудоване нерухоме майно є таким, що не підлягає реєстрації відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» [215]. Але слід ураховувати, що нерухоме майно має ознаку незавершеного будівництвом об’єкта аж до моменту прийняття його в експлуатацію (абзац четвертий ст. 1 Закону «Про іпотеку» [197]), що закінчується складанням відповідного акта та видачею інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю свідоцтва [313, п. 4, 17]. Тому визнання судом та реєстрація права власності на самочинне будівництво не дають права на експлуатацію об’єкта. Об’єкт має бути прийнятий в експлуатацію. Крім того, визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та реєстрація права власності не дає власникові права на відчуження цього майна без дотримання вимог частини п’ятої ст. 55 Закону «Про нотаріат» [75] (ідеться про дозвіл відповідних органів на відчуження об’єктів незавершеного будівництва).
Стаття 377. Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній
1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).
(У ред. від 05.11.2009)
1. Стаття 377 поширюється на відносини щодо набуття права власності на об’єкти нерухомого майна, зазначені у цій статті, незалежно від підстави набуття права власності (договори купівлі-продажу, міни, довічного утримання, ренти, спадкування тощо). Чинність цієї статті не поширюється на випадки набуття права власності на багатоквартирний будинок. Цей правовий припис має таку ж юридичну силу, як і прямо встановлені правові приписи (внаслідок наявності слова «крім»). Він є спеціальним порівняно з правовим приписом ч. 1 ст. 120 ЗК [38], що не містить такого застереження (внаслідок більш вузької гіпотези), а тому підлягає переважному застосуванню перед зазначеним положенням Земельного кодексу.