Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
1. На відміну від раніше чинного Цивільного кодексу, що регулював відносини, які виникали лише в результаті самочинного будівництва громадянами житлового будинку, господарських і побутових будівель та споруд, а також літніх садових будиночків, новий Цивільний кодекс установлює загальні правила про наслідки самочинного будівництва, що стосуються всіх суб’єктів і всіх видів будівель.
2. Тлумачення ст. 376 ЦК істотно утрудняється і її невдалою структурою, і її термінологією. Це — одна з краще опрацьованих статей у всьому Цивільному кодексі. У ч. 1 цієї статті самочинне будівництво визначається як таке, що має одну з наступних ознак: 1) здійснюється «на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети». Це формулювання не погоджується з положеннями Земельного кодексу [38]. Таке погодження було б досягнуте, якби у ч. 1 ст. 376 ЦК замість цитованого формулювання було б указано на порушення вимог законодавства про цільове призначення та використання земель»; 2) здійснюється без належного дозволу; 3) здійснюється без «належно затвердженого проекту». Але в ч. 7 ст. 376 ЦК ідеться не про відсутність належне затвердженого проекту, а про «істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб»; 4) здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил.
3. Якщо будівництво має одну з названих вище ознак самочинного, права власності на нього особа, яка здійснила таке будівництво, не набуває. Логічно було б зразу після цього загального правила сформулювати ще одне загальне правило про обов’язок особи, що здійснила чи здійснює самочинне будівництво, знести його, якщо рішенням суду за особою не визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Але законодавець далі пішов шляхом формулювання фрагментарних правил.
4. Частина 3 ст. 376 ЦК поширюється на випадки, коли самочинне будівництво здійснене на ділянці, що не була відведена для цієї мети (для будівництва відповідного об’єкта), незалежно від того, хто є власником цієї земельної ділянки (особа, яка здійснила самочинне будівництво, чи інша особа). Суд може визнати право власності на самочинне будівництво тільки за умови надання земельної ділянки особі, що здійснила самочинне будівництво, у встановленому порядку. Мається на увазі безоплатне передання земельної ділянки громадянину із земель державної або комунальної власності (ст. 121 ЗК), набуття особою, що здійснила самочинне будівництво, земельної ділянки, що надана для даної цілі іншій особі, у власність, укладення договору оренди, іншого цивільно-правового договору, що дає право забудови земельної ділянки, прийняття відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки тощо. Зміна цільового призначення здійснюється відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб [300]. Із контексту ч. 3 і 4 ст. 376 ЦК випливає, що ч. 3 цієї статті застосовується не тільки до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.
Про співвідношення ч. 3 і ч. 5 ст. 376 ЦК див. п. 5 коментаря до цієї статті.
Із ч. 3 ст. 376 ЦК непрямо випливає і методом логічної добудови нормативного тексту виявляється правовий припис, згідно з яким відсутність належного дозволу на будівництво, хоч і є ознакою самочинного будівництва, не перешкоджає прийняттю судом рішення про визнання за особою, що здійснила самовільне будівництво, права власності на нього. Але формулювання «право власності... може бути за рішенням суду...» залишає для суду певну можливість на свій розсуд та врахування відсутності дозволу (з урахуванням принципу верховенства права).
5. Частина 4 ст. 376 ЦК поширюється на відносини, коли самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, право власності чи користування якою належить іншій особі, а також на відносини, коли самочинне будівництво здійснене особою на власній земельній ділянці, але при цьому були порушені права інших осіб. За наявності такої гіпотези нерухоме майно підлягає знесенню особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво.
6. При тлумаченні ч. 4 і 5 ст. 376 ЦК слід ураховувати значення формулювання «права інших осіб». Воно не може розумітися як повноваження державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, держави, Автономної Республіки Крим чи територіальної громади. Із ч. 1 ст. 2 ЦК випливає, що під особами слід розуміти тільки фізичних і юридичних осіб, що діють як такі, а не як державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, якби вони і мали статус юридичної особи.