Позичене обличчя
- Автор: Аддамс Петтер
- Год: 1974
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Станіслав Репях
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Позичене обличчя». Краткое содержание книги:
Пригодницькі твори письменника з Німецької Демократичної Республіки Петера Адамса зажили широкої популярності у читачів багатьох країн. Вони захоплюють не лише гостротою сюжету, а передовсім тавруванням породжених капіталізмом злочинів і пороків.
— Чудово! — радісно вигукнув Клагг. — Та коли Гайлен заздалегідь підготувала вбивство, чому вона так грубо поводилася з сестрами? Чи не логічніше було примиритися з ними про людське око?
— Можливо, це було б логічніше, але психологічно правильнішим здається мені шлях, обраний Гайлен. Кого підозрюють більше: того, хто раптово мириться зі своїм ворогом і грається в дружбу, чи того, хто перед усім світом заявляє, що він переріже горло своєму супротивникові? Мені здається вірогіднішим, що Гайлен обрала другий варіант.
— А як же монтер? — спитав Клагг. — Вона мусила враховувати, що їхня розмова рано чи пізно стане відома.
— Можете робити свої висновки, — відрубала Ейн. — Я не слідчий, не мені визначати, чи зітнуть Гайлен Великій голову, чи ні. Ось ще одна дрібничка. Скрогг займався контрабандою героїну. Гайлен знала про це півроку тому. І не лише знала! Вона допомагала батькові, розповсюджувала цей чортів товар. І, нарешті, проблиск божої справедливості: не так давно Гайлен сама стала наркоманкою.
Девітт підвівся:
— Тепер мені ясно, звідки отой дивний блиск в її очах, — від уживання героїну!
— Мені дуже шкода, — місіс Ейн зняла свій жахливий капелюшок, — але залишити цей факт поза увагою не можна. Є й дещо інше. Подейкують, що перед самою смертю Скрогг сховав не лише духівницю, а й більше тисячі фунтів новенькими банкнотами.
— Оце так! — не витримав Клагг. — Від кого ви дізналися?
— Зв'язані в пачки гроші Скрогг заховав у підвалі, щоб помучити свою дорогу дружину. В будинку сила-силенна пацюків, і думка про те, що вони можуть своїми гострими зубками попсувати п'яти- і десятифунтові купюри, справді могла позбавити сну стару даму. В усякому разі, так розповідають.
— Хто?
— Я чула, наприклад, від дружини О'Брайна. Вона купувала капелюшок, я дала їй кілька порад — отак і розговорилися.
— Мені б не хотілося нагадувати, — почав Клагг, — але розслідування уже коштує вам, сер, сімдесят чотири фунти. Чи не надто дорогою стає ця справа? До того ж попереду ще цілий ряд труднощів. Розслідування у притулку дало досить суперечливі факти. Там діються дивні речі, які варто вивчити грунтовно, інакше все лишиться недоведеною підозрою.
— Що ж там діється? — поцікавився Девітт.
— О'Брайн годинами кудахкає біля старої Скрогг, до них приєднується побожний містер Джойс. Іноді в цих збіговиськах бере участь і Гаккетт.
— Що ж тут особливого? — допитувався Девітт. — Троє з них родичі, і всі прагнуть одержати спадщину. Ну, а Гаккетт…
— Гаккетт — колишня акушерка, вона вісімнадцять років тому піймалася на абортах і попала під суд, Скрогг з допомогою адвоката потурбувалася, щоб деякі дівчата відмовились від своїх показань, і Гаккетт відбулася лише півтора роками тюрми.
— Ваше відкриття може повернути хід усієї справи, — доброзичливо заговорила Ейн. — Якщо Гаккетт завдячує старій Скрогг, то цілком можливо, що вона бреше, ніби ця бідолашна паралітичка ніколи не залишала притулку. А що, коли це Гаккетт відправила обох сестер на той світ? Стара Скрогг ненавидить своїх дочок, вона радиться з Гаккетт, з братом Джойсом. Під розп'яттям, що висить над столом, народжується задум злочину, а здійснює його Гаккетт.
— Так воно могло бути, — погодився Клагг. — І тому згадка перед цим про витрати, сер… — Він збентежено кахикнув, — Якщо ми будемо вести розслідування далі…
Девітт вийняв чекову книжку і виписав чек на п'ятдесят фунтів.
— Ми будемо розслідувати справу до кінця. Стежте за притулком і спробуйте дізнатися, чи справді паралізована місіс Скрогг. Потім — як швидко можна дістатися з притулку до Кілдара. Нарешті, розслідуйте історію з маскою.
— А що робити мені? — спитала Ейн. — Я вам більше не потрібна? Тоді я поїду додому: моя небога захворіла на свинку, і сестра мусить відриватися від роботи, а цього вона собі не може дозволити.
— Для вас — особливе завдання. Потоваришуйте з гробарем, який за сумісництвом грабує могили. Він краде черепи та свіжі квіти і потай перепродує їх любителям, бо, каже, церква платить дуже мало, і він змушений вдаватися до побічних заробітків.
— Цікавий тип, — зауважила Ейн сухо. — Що я маю робити? Допомагати йому в розкопках?
— Ні. Ви з його допомогою в разі потреби доставите мені труп дорослої людини.
— Зроблю, це дрібниця, — погодилася місіс Ейн. — Якщо йдеться лише про один, а не про цілий вагон. Цікаво, навіщо вам потрібен такий реквізит?