Зорі падають в серпні
- Автор: Сизоненко Александр Александрович
- Год: 1957
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Зорі падають в серпні». Краткое содержание книги:
— Алло, Хертвіг! Недарма вас прозвали Крабом. Ви чудово пірнаєте! Хто вас навчив?
Рвучким брасом пливучи до берега, розсікаючи воду нижньою частиною обличчя, Хертвіг видихнув:
— Малайці… — він вибрався на берег, ступив на пісок і скрикнув: — Та це ж справжня жаровня, щоб її чорти забрали!
— Еге ж, жаровня. Ви прилетіли із Штатів, Хертвіг?
— Де там! Із Норвегії, Швеції чи Швейцарії. Сам не пригадую, де бував: сьогодні в одній країні, завтра в іншій. А це до вас приїхав надовго. Налийте вина.
Дракон налив і подав кухоль Хертвігу.
— Я чекав, — коротко сказав він і повалився на бік. — Це не Скандінавія, Хертвіг. Тут буває дуже жарко в цей період.
— Звикну. В Малайї було гарячіше.
— Їжте, Хертвіг, їжте, — підсовуючи йому сир і помаранчі, говорив Дракон. — Ви такий худий, як оселедець після нересту. Поправляйтесь. — Дракон в дрімоті заплющив очі. — Я боюся, що перший же бриз здме вас у Босфор.
— Для операції Краба ми підібрали агента, — голос Хертвіга долинав до Дракона наче крізь вату.
— Давайте спочинемо, Хертвіг. Поговоримо потім.
— Я чекаю його. Мене все мучить думка — чи підійде він? Тут потрібна смілива, вправна і, головне, досвідчена людина.
— А вам знову запропонували щось старе і здатне лише повзати по рівчаках? — Дракон одкрив одне око.
— Навпаки, запропонували молодого. Зовсім молодого! Мені Хелл говорив, що це агент № 1.
— Як його звуть?
— Шакал.
— Шакал? Я щось не чув про такого.
— Це з молодих, Драконе. Людині за двадцять років. Хелл каже — тигр! Мені, каже, шкода з ним розлучатися.
— Він одержить за нього великі гроші, чого шкодувати? А в ділі він бував?
— Ні, ще. Його готували до цього дванадцять років. Цілих дванадцять років. Це — вічність для юнака.
— Тоді я догадуюсь, хто це, — Дракон відшукав десь поміж листям лавру розетку і смикнув за неї. Вдалині, біля будинку, задзеленчав дзвінок, а за хвилину по алеї підкотився до них старий, згорблений мусульманин у чалмі і білім халаті. Він зупинився в кількох кроках і, склавши човником руки перед грудьми, низько вклонився.
— Принеси мені сіру теку, Алі, ту, що ми одержали на тому тижні.
Старий ще раз вклонився і покотився назад, до оселі.
— Шакал з переміщених, — сказав Хертвіг. — Це не зовсім надійні люди. Я говорив Хеллу, не слухає.
Дракон посміхнувся:
— А де ж нам, по-вашому, Хелл візьме хлопців?
У цей час беззвучно наблизився до них старий мусульманин і простягнув Драконові сіру теку.
— Можеш іти, Алі, — махнув дідусеві рукою Дракон і передав теку Крабові. — Нате, ось подивіться, чи це він, а я посплю. Я теж просив замінити, бо дуже молодий хлопець! Може, перемінили?
На титульному листі було написано: «Юрій Муратов. Шакал».
— Ні, це він. Хелл відмовився зробити заміну. Каже, кращого агента немає.
Хертвіг знову перечитав історію Муратова. Те, що він читав, не могло йому змалювати чужого життя. Та воно й не було йому потрібне. Він шукав відповіді на одне питання: чи можна покластись на людину, анкета якої лежала перед ним у сірій теці? Досвідчений шпигун, він ретельно винюхував закамарки цієї анкети: загублені на просторах цього жорстокого світу батьки Муратова, земля, на якій він народився і ріс, чуже горе й радощі, печалі й скорботи — все це було невідоме Хертвігу і непотрібне. Він тільки крок за кроком уявляв по цих документах, як із малого хлопчака Хелл і його підлеглі робили справжнього агента, і був задоволений. Прочитавши, Хертвіг підвів угору обличчя, глянув на вилиняле від спеки небо і сказав сам до себе:
— Незвідані на землі шляхи людські і долі.
Він не був певен, що це його власні думки і слова, але тут, в древній Малій Азії, йому хотілося філософствувати.
Примружившись, він довго ще дивився на небо, уявляв собі майбутню операцію, її вдале завершення, повернення в Штати, після цього — вино, музику, гомінкі вулиці великих міст і посміхався: цей хлопець мав принести їм успіх і славу.
— А жити все-таки чудесно! — сказав він і глянув на Дракона. Той спав, відкинувши набік голову і роззявивши рота. Волохаті груди його, як у всіх здорових людей, ледве-ледве здіймались у сні. Море теж спало…
Покликавши старого дервіша, Хертвіг віддав йому теку і сказав:
— Передайте Драконові, що він, — Хертвіг постукав зігнутим пальцем у теку, — прилетить сьогодні або завтра. Прийміть його тут як слід. І потім… — Хертвіг подумав хвилину, повагався і додав — Човен нехай доставлять сюди.