Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Історія польсько-українських конфліктів т.3
Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Історія польсько-українських конфліктів т.3

Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:

Автор у хронологічній послідовності зібрав і упорядкував документи про події в Закерзонні у 40-х роках XX ст. Показано, хто був винний у винищенні українського населення. Наведено історію цього регіону.
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 184
Перейти на страницу:

Додаю 20 різних обвинувачень для винесення судового вироку.

Мацей

Додатки — це окремі картки з блокнота, позначені датою 29.ХН.1943 і написом «Резолюція» та двома підписами: Семп, Вжос (очевидно, судді) під актом обвинувачення з таким змістом:

Вишневський — український міліціонер, професійний розбійник;

Дудзицький — український міліціонер з Юзефова, біля Дубенки, брав участь у низці вбивств поляків;

Камінський Владислав — коваль, підковує коней, більшовик, нині шпигує на користь німців;

Павло Васильчук — війт у Дубенці, 60 років, член Українського комітету, присікується до поляків, хабарник, пияк і бабій;

Євген Токарчук — командир українських боївок, за смертні вироки полякам кілька разів на нього влаштовувалися замахи, під час яких вбито його батька, сестру і двох братів;

Богдан Іванець — український вчитель у Дубенці, студент Львівської політехніки, брав участь у замаху на міністра Перацького, нині український діяч, народився 28.Х.1907, мешкає разом з дружиною Любою;

Борис Царук — має контингентний магазин у Дубенці, народжений у 1900 році в Скригічині, перед війною працював у комуні, при більшовиках носив червону пов'язку і навіть сидів за це у в'язниці, нині видатний член Українського комітету;

Семашко Петро — керівник молочарні у Дубенці, приблизно 40 років, член Українського комітету, у нього відбуваються збори і виносяться вироки полякам, часто до нього приходять гінці з-за Бугу;

Августин Шкварко — український священик з Білополя, член Українського комітету, у нього часто відбуваються українські збори, серйозних обвинувачень поки що не має, намагається сподобатись полякам;

Кресняков Василь (Кжесняк Владислав) — перукар з Дубенки, перед війною член «Стрільця» і ревний поляк, нині український шпигун — зраджує колишніх колег, його «заслугою» є вивезення до Освенціма польського вчителя Свата з Дубенки, капітана Війська Польського;

Єжи Марчук — священик з Дубенки, народився приблизно у 1914 році в Уханях, видатний український діяч, постійно підтримує зв'язок з бандерівцями з-за Бугу; запам'ятався полякам під час виселення, спроби його знищення поки що безуспішні, бо є дуже обережним;

Демчук Ян — українець з Білополя, вбивця двох поляків у Кіцині, здається, член СД;

Васильчук Микола — приблизно 35 років, староста села Курманів, український міліціонер і член СД, особливо знущався з поляків під час виселення з Бусенка і (нерозбірливо), особистий приятель Лукащука;

Бойко — вахмістр української поліції, вбив у околицях Дубенки кільканадцять поляків;

Брати Бекеші — Владислав і Євген — українські міліціонери з Бусня біля Білополя, одні з найактивніших українських вбивць, виконавці вироків Українського комітету;

Чуприн Михайло — український міліціонер у Білополі, нині в запасі.

Archiwum Państwowe Lublin, Zespół AK obwód Hrubieszów — Teczka 22. — S. 2.

Документ 12

НЕЗАВЕРШЕНЕ СВІДЧЕННЯ

Фрагмент спогадів інженера Івана Фура «Грубешівщина у період німецької окупації 1939–1944»

(…) Німці, окрилені своїми успіхами на фронті, вже у 1942 році взялися за реалізацію програми Гітлера, метою якої була колонізація українських земель німецьким населенням. Керівник підрозділів СС і гестапо Любельського дистрикту Глобоцник в кінці 1942 року утворив комісію з переселення місцевого населення з Замойського повіту: поляків на захід, а українців до Грубешівського повіту. Замойський повіт був призначений для сербських, бессарабських та інших фольксдойчів. (…) Щоб звільнити місце для українців у Грубешівському повіті, планувалось виселити поляків на захід.

Переселення українців з Замойщини почалось у листопаді 1942 року. Переселено було 1327 родин (7087 осіб). Переселенці мали право забрати з собою все рухоме майно, крім господарського реманенту і живності (худоба, свині, вівці, кури). Фольксдойчі, використовуючи це розпорядження, нападали на колони, забирали коней, грабували майно переселенців. Польське населення німці почали виселяти на захід уже в січні 1943 року. Тоді були виселені всі поляки з Уханів, Розкошівки і Волі Уханської, а на їхнє місце поселені українські родини з Замойського повіту. Переселення поляків тривало до кінця березня 1943 року. Їх повністю виселили з гмін Грабовець, Ухані й Білополя, а частково також з гмін Ментки й Дубенка.

1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 184
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)