Історія польсько-українських конфліктів т.3

Прибуття загонів УПА зумовило прихильніше ставлення поляків до українського населення. Поляки побачили нашу силу, яку хочеш-не-хочеш треба шанувати. Тактовне ставлення українських повстанців до польського населення подолало в людській свідомості упередження, що бульбівці ріжуть поляків. Всі, хто вірив найрізноманітнішим бредням комуністичної преси, переконалися, що насправді було інакше. Поява УПА настрашила тільки поляків, переселених з Волині, які упереджено виступали проти УПА.

Ставлення поляків до «совєтів», як і раніше, залишається ворожим. Не люблять «совєтів» також нинішні польсько-більшовицькі адміністративні чинники. Цю ненависть поляків до «совєтів» підсилює брутальне ставлення радянського війська до поляків, крадіжки, арешти і т. д.

Діяльність АК на місцевості ослабла (вони законспірувалися).

Більшовики:

Протягом липня через територію проїжджали більшовицькі війська. Всюди, де вони затримувалися на нічліг, продавали награбоване у Німеччині майно. Пияцтво, крадіжі^и і ґвалтування жінок — це нормальні явища, які завжди траплялися там, де затримувалися радянські війська. Кажуть, що вони не хотіли б виїжджати з Польщі, бо всього є в достатку, а в СРСР — голод. Усі вихваляють німецький добробут і не можуть нахвалитися, що мали там повну свободу грабувати. Частими є випадки обурення діяльністю більшовицької влади і висловлювань, що настане час, коли запитаємо владу про наше добро. Якийсь поранений червоноармієць (пораненим повернувся з Червоної Армії) розказував, що вбивства командирів і енкаведистів у Червоній Армії є поширеним явищем. Червоноармійці дуже ненавидять енкаведистів. Інший солдат говорив, що в Україні є багато бандерівців, і що це — добрі хлопці. Солдатів вони не чіпають, вбивають тільки енкаведистів. А тим с… синам так і треба. Я на фронті воював, а вони по тилах грабували. Зрозуміло, що говорив він це після випитої горілки і то сам на сам з господарем. Коли управління дізналося, що на території є УПА, і звернулося до солдатів, які переганяли пограбовану у Німеччині худобу, щоб допомогли організувати облаву, ті відповіли: «На фронті ми воювали і якось залишилися живими, а тепер маємо загинути від бандерівців? Не підемо!» Місцеві хлопці, які пішли у Червону Армію, а тепер поранені повернулися додому, навтішалися вже комуною. Це стосується навіть тих, хто раніше був переконаним комуністом.