Носороги
- Автор: Йонеско Ежен
- Год: 1993
- Язык: украинский
- ISBN: 5-7715-0394-0
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Носороги». Краткое содержание книги:
Беранже (підстрибуючи). Хто там?
Дудар. Я прийшов вас провідати, Беранже, я прийшов вас провідати.
Беранже. Хто це?
Дудар. Це я, це я.
Беранже. Хто це я?
Дудар. Я, Дудар.
Беранже. А, це ви, заходьте.
Дудар. Я вам не заважатиму? (Намагається відчинити). Двері замкнені.
Беранже. Хвилиночку! А! Так, так. (Іде й відчиняє).
Дудар заходить.
Дудар. Добридень, Беранже.
Беранже. Добридень, Дударе, котра там година?
Дудар. Так, значить, увесь час удома, замкнулися, та й годі. Любий мій, вам уже краще?
Беранже. Перепрошую, але я не впізнав вашого голосу. (Йде і відчиняє вікно). Так, так, сподіваюсь, уже трохи краще.
Дудар. Мій голос не змінився. А я ваш голос зразу впізнав.
Беранже. Перепрошую, мені здалося… але справді, ваш голос таки той самий. А мій голос теж не змінився, ге?
Дудар. Чого б це він мав мінятися?
Беранже. А він не став трохи… трохи хрипким?
Дудар. Ні, я зовсім цього не відчуваю.
Беранже. Ну й добре. Ви переконали мене.
Дудар. Та що з вами?
Беранже. Я не знаю, цього ніколи не знаєш. А що голос може змінитися — таке, на жаль, буває!
Дудар. Ви теж застудилися?
Беранже. Сподіваюсь, усе-таки ні. Та сідайте, Дударе, розташовуйтесь, он фотель.
Дудар (сідаючи у фотель). А вам і досі погано? І голова ввесь час болить? (Показує на пов’язку Беранже).
Беранже. Так, весь час болить голова. Але в мене немає гулі, я ніде не вдарився!.. Так? (Піднімає пов’язку, показує свого лоба Дудареві).
Дудар. Ні, гулі у вас немає. Я не бачу її.
Беранже. Сподіваюсь, що її й не буде ніколи. Ніколи.
Дудар. Якщо ви ніде не вдарились, то звідки вона візьметься?
Беранже. Якщо справді не хочеш ударитись, то й не вдаришся!
Дудар. Ясна річ. Просто треба бути уважним. Усе-таки що з вами? Ви знервовані, збуджені. Це, мабуть, від вашої мігрені. Не рухайтесь, і вам буде легше.
Беранже. Мігрені? Не кажіть мені про мігрень! Не згадуйте про неї.
Дудар. Воно зрозуміло, що після таких переживань у вас з’явилася мігрень.
Беранже. Я ледве оклигав!
Дудар. Тоді нема чого й дивуватись, що у вас голова болить.
Беранже (підбігаючи до дзеркала, піднімаючи пов’язку). Ні, нічого. Воно, знаєте, саме отак може й починатись.
Дудар. Що може починатись?
Беранже.... Я боюся переродитись.
Дудар. Та заспокойтеся, сядьте. Якщо бігатимете по кімнаті з кутка в куток, це ще більше розхвилює.
Беранже. Так, ваша правда, треба заспокоїтись. (Сідає). Знаєте, я не можу отямитись.
Дудар. Це через Жана, я знаю.
Беранже. Так. І через Жана, звичайно, і через інших теж.
Дудар. Я розумію, ви були вражені вкрай.
Беранже. Самі подумайте, а ви б не були?
Дудар. Зрештою, хай там як, але не слід так перейматися, це зовсім не причина, щоб…
Беранже. Хотів би вас там побачити. Він був моїм найкращим другом. І оце переродження на моїх очах, його лють!
Дудар. Погоджуюся, зрозуміло, що ви були в розпачі. Не думайте про це.
Беранже. Як я можу не думати? Такий людяний хлопець, великий оборонець гуманізму! Хто б повірив! Він, саме він! Ми познайомились… ми завжди були знайомі. В мене ніколи б і думки не виникло, що він отак переродиться. Я за нього був певен більш ніж за себе!.. І щоб це в мене на очах!
Дудар. Мабуть, він же ненавмисне робив!
Беранже. Справді, дуже скидалося на таке. Якби ви бачили його стан… Його вигляд…
Дудар. Це тому, що ви припадком зайшли до нього. Якби був хтось інший, усе б відбулося так само.
Беранже. Переді мною, зваживши на колишню нашу близькість, він міг би стриматись.
Дудар. Ви себе маєте центром усесвіту, гадаєте, що всі події зачіпають особисто й вас. Ви ж не всесвітня мішень!