Носороги
- Автор: Йонеско Ежен
- Год: 1993
- Язык: украинский
- ISBN: 5-7715-0394-0
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Носороги». Краткое содержание книги:
Жан. Ну, це наслідок усього вашого пияцтва.
Беранже.Я ж пообіцяв вам виправитись, і ви добре знаєте, що я прислухаюсь до порад таких друзів, як ви. І через це зовсім не почуваю себе приниженим, навпаки.
Жан. А мені однаково. Бр-р-р…
Беранже. Що ви сказали?
Жан. Нічого не кажу. Роблю бр-р-р… Це така втіха!
Беранже (зазираючи Жанові у вічі). А знаєте, що сталося з Бефом? Він став носорогом.
Жан. Що сталося з Бефом?
Беранже. Він став носорогом.
Жан (обмахуючись полами курточки). Бр-р-р…
Беранже. Та годі вже жартувати.
Жан. Дайте мені дихати. Я маю на це право. Я в себе вдома.
Беранже. Хіба я заперечую?
Жан. Воно й добре, що не суперечите. Мені жарко, жарко. Бр-р-р… Хвилиночку. Піду охолоджусь.
Беранже (поки Жан метнувся до ванної кімнати). В нього гарячка.
Жан у ванній кімнаті. Чути, як він сапає, як дзюркоче вода з крана.
Жан (убік). Бр-р-р…
Беранже. Він уже дрижаки хапає. Тим гірше, подзвоню зараз лікареві. (Знов іде до телефону й хутко повертається, зачувши Жанів голос).
Жан. Так, отже, сміливець Беф став носорогом! Ха! га! га! Він вас одурив, він перебрався. (Вистромляє голову з ванної кімнати. Він дуже зелений. Гуля над носом уже трохи більша). Він замаскувався.
Беранже (ходячи по кімнаті, не дивлячись на Жана). Запевняю вас, що так і насправді було.
Жан. Ну хай собі, то його справа.
Беранже (обертаючись до Жана, що заховався у ванній кімнаті). Мабуть, не хотів він цього. Перетворення відбулось усупереч його волі.
Жан (убік). Звідки вам знати про таке?
Беранже. Принаймні ми всі так уважали.
Жан. А якщо він, однак, хотів, га? Якщо в нього був намір?
Беранже. Я б украй здивувався. Принаймні по пані Беф і знати не було, що вона здогадується…
Жан (хрипким голосом). Ха! га! га! Ота гладуха пані Беф! Га! так! так! Дурепа!
Беранже. Дурепа чи ні…
Жан (швидко виходить, скидає курточку й жбурляє її на ліжко, Беранже соромливо відвертається.Жанові груди й спина вже зелені, він знову заходить до ванної кімнати. Роблячи це все, водночас проказує). Беф ніколи не втаємничував дружину в свої плани.
Беранже. Ви помиляєтеся, Жане. Навпаки, в них така злагода.
Жан.Така злагода, ви певні? Гм, гм. Бр-р-р… (Йдучи до ванної кімнати, Жан хряпає дверима перед його носом).
Беранже. Велика злагода. Довести можна тим, що…
Жан (за дверима). У Бефа було своє приватне життя. В глибині серця він залишив для себе потайний куточок.
Беранже. Я мовчатиму, мабуть, не треба, щоб ви стільки говорили, здається, вам зле від цього.
Жан. Навпаки, я не так переймаюсь.
Беранже. Будь ласка, дайте я все-таки викличу лікаря.
Жан. Я таке категорично забороняю. Не люблю упертюхів.
Жан виходить у кімнату. Беранже, зляканий, ледь відсахується, бо Жан іще зеленіший, говорити йому дуже важко. Його голос невпізнанний.
Отже, з власної волі чи ні, та якщо він став носорогом, то це, мабуть, краще для нього.
Беранже. Любий мій друже, що ви кажете? Як можна думати…
Жан. Ви скрізь бачите лише погане. Бо для нього втіха бути носорогом, це для нього втіха! В цьому нема нічого дивного.