Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Починається остання морська битва, бій біля Ґравеліна, в якому Армада знову й знову отримує на горіхи. Битва тривала вісім годин, допоки в британців не забракло ядер і вони не почали заряджати всілякий металобрухт, з-поміж іншого ланцюги, у гармати. Тяжко поранена, але в принципі ще не переможена, Армада й досі однією своєю присутністю загрожувала Англії королеви Єлизавети. Підштовхуваний південними вітрами понівечений флот кульгає до Північного моря. Британці наступають на п’яти, переслідуючи іспанців до Ферт-оф-Форту біля східних берегів Шотландії, там гонитва і припиняється. Герцог Медіна-Сідонія, поранені та виснажені люди якого страждають від спраги, голоду й цинги, у цей момент не має іншого вибору, аніж плисти додому в Іспанію. Щоправда, є одна проблема – іспанці не можуть повернутися тим самим шляхом, адже в тому напрямку проти них грають як британці, так і вітер. Тож вони змушені повертатися додому довгим шляхом, обпливаючи навколо Шотландії та Ірландії.
Коли Армада обігнула Шотландію й вийшла в Атлантичний океан, починається сильний шторм, який розпорошує флот і викидає декілька кораблів на ірландське узбережжя. Зазвичай у такій ситуації приймається рішення кинути якорі й перечекати бурю на морі. Але позаяк більша частина Армади залишила свої якорі на дні протоки Ла-Манш, обрубавши троси неподалік Кале, іспанці таку можливість утратили. 26 іспанських кораблів стають жертвами кораблетрощі на ірландських берегах. Гинуть від п’яти до шести тисяч осіб. Зі 130 кораблів і 26 000 людей до Іспанії вдається повернутися лише 67 суднам і менш ніж 10 000 осіб. Серед померлих значно більше було жертв шторму, ніж ворожих гармат.
Уважається, що Філіп ІІ, почувши про поразку, промовив: «Я посилав Армаду проти людей, а не проти вітрів і хвиль Бога». Пам’ятна монета, випущена згодом зловтішними нідерландцями, містить такий текст: «Єгова подув, і вони розпорошилися». Однак усім англофілам, які б’ють себе в груди, кажучи, що Бог точно мусить бути протестантом, варто нагадати, що британці наступного року зібрали проти Іспанії власну армаду на чолі з Дрейком, проте в них також вийшло не набагато ліпше.
Шторми, які вразили іспанську армаду, можна пояснити радше не втручанням вищих сил, а тим, що кінець XVI століття був не на жарт вітряним періодом у Північній Атлантиці. 1588 рік опинився посеред кульмінації так званого Малого льодовикового періоду. Це призвело до того, що на півночі, неподалік узбережжя Ґренландії, плавала надзвичайно велика кількість морського льоду. Різниця температур між крижаною й замерзлою Арктикою та теплішими південнішими широтами Атлантики породжувала чимало штормів. Іспанська армада просто стала жертвою рідкісної непогоди.
Годі й задумуватися, наскільки інакше виглядала б світова історія, якби Армада перемогла, а Єлизавета І зазнала поразки. Проте зрозуміло, що, якби Іспанія захопила Англію, ніколи не було б жодної Британської імперії. Очевидно, не було б і США, принаймні англомовних. Дві світові війни, ймовірно, також не розпочалися б, однак натомість точно вибухнули б інші війни.
Зрештою, будувати фантазії – зайве, адже факт залишається фактом: зусилля Філіпа ІІ пішли псові під хвіст. І що найголовніше: за це відповідальні не боги погоди. Це помилка самих іспанців, які належно не підготувалися. Більше не завжди означає краще. Вікінгам удалося вдертися до Британії, маючи значно менше людей та істотно менший флот, а головно – спричиняючи значно менше шуму. І найважливіше: вони були вправними мореплавцями. Нормани вміли поважати стихію, попри те що доба вікінгів загалом характеризувалася порівняно м’яким кліматом.
Довгі човни вікінгів також були більш придатними до плавби, на противагу іспанським галеонам. Проте й норманським завоюванням є межа, у визначенні якої погода й клімат відіграли, як завжди, важливу роль. Більше про це у розділі 6.
А поки погляньмо на ще один карколомний момент світової історії за участі британців, хоча події й розгорталися далеко від вод протоки Ла-Манш, на іншому її боці. Цього разу погода також мала туза в рукаві. Я, звісно ж, кажу про битву під Ватерлоо, яка стала кінцевою зупинкою Наполеона (і квитком до зірок для гурту ABBA[16]).
Цього разу британцям допоміг не вітер, а дощ. Удень, а надто вночі напередодні великої битви, 18 червня 1815 року, з неба лило як з відра. На полях неподалік сіл Лан і Брен-л’Алле, що в Північно-Західній Бельгії, гриміла гроза, а дощ поливав військових, які стояли у багнюці, їх били дрижаки. Отже, у цьому місці, південніше самого Ватерлоо, незабаром почнеться битва. Битва асоціюється з Ватерлоо через те, що герцог Веллінгтон, головнокомандувач британсько-нідерландської армії, мав свою штаб-квартиру саме в цьому місті.
16
У 1974 році шведський гурт АВВА переміг на Євробаченні з піснею «Waterloo», здобувши світову славу.