Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла

/770/ Спершу — про дні святі: це перший, четвертий і сьомий[195], В день цей зродила Летó злотомечного Аполлона; Восьмий, як і дев’ятий, при місяці, що наростає, Для усіляких людських починань найкращі у році. А одинадцятий, також дванадцятий — добрі обидва І щоби стригти овець, і збирати плоди усілякі. Від одинáдцятого — дванадцятий день куди кращий; Високо десь тче павук у повітрі свою павутину В довгий той день, а завбачлива[196] — не забуває про зиму. Кросна тоді хай ладять жінки і беруться до праці. /780/ А на тринадцятий, з молодиком, ти навіть не думай Розпочинати посів, а садити — день той найкращий. Шостий посеред місяця день — для рослин нездоровий, Вельми догідний шостий, однак, — щоб сина зачати, Не для дівчат він: погано родитись тоді й віддаватись; Перший шостий — теж для дівчат, уродин їх, недобрий, Добрий — щоб баранів і цапів вичищати в отарі, Та й загороди добре в той день для худоби ладнати. Добре й хлопця зачати тоді: до кпин буде скорий — То підбрехне, то злукавить такий, то шепне щось на вухо. /790/ З восьмим днем і кнурів і биків рикливих знепліднюй, А на дванадцятий місяця день — і мулів терплячих. У найтриваліший день, у велику двадцятку, на денне Світло зродиться муж, що умом вирізнятися буде. Син щоб родивсь — десятий день серед місяця добрий; Донька — четвертий; овець, круторогих волів-важкоступів, І гострозубих собак, і мулів, терплячих у праці, Сам приручай у цей день. А ще стережись усіляко В день цей, четвертий, коли молодик чи повня на небі, Смутку, що душу гризе: богам тоді спалюють жертви. /800/ Й жінку цього ж, четвертого дня, впроваджуй у дім свій, Повороживши спершу з птахів: це найкраще в тій справі.