Також два стада були: диких вепрів і велетів-левів —
Так і впивались, роз’ярені вкрай, одні в одних очима
/170/ Люто: готові і ті були, й ті між собою зітнутись —
З шалу, не зі страху, стовбурчились грива й щетина,
В зіткненні впав один лев, кабани два — обіч лежали,
Вже бездиханні; кров їхня чорна землею струміла,
Мертві лежали вони: переламані шиї були в них —
Перші левів жахних життя позбавлені жертви.
Інші — іще гарячіше до змагу кривавого рвались,
Ті, як і ті: дикі вепри й з очима вогнистими леви[222].
Був і Лапітів[223] там, списників, бій, а вели їх до бою
Володарí: Кеней і Дріант, Пірітой, а ще — Гоплій,
/180/ Ексадіон, Фалерон, і Прóлох, і тітаресійський
Мопс Ампікід, Ареєва парость, Тесей із Егіди,
Славний герой, до вишніх богів із виду подібний, —
Сяяли сріблом усі, обладунки ж — золото щире.
Супроти них згуртувались Кентаври довкола Петрея,
Велета, і віщуна з пташиного лету — Асбола,
Аркта, Урея й Міманта чорноволосого, й два ще
З ними були Певкея сини: Перімед із Дріалом —
Теж всі у сріблі, й списи золоті у правицях стискали.
/190/ Мовби живі, поривались грудьми на ряди супротивні,
Ратища довгі й списи тримаючи напоготові.
І бистроногі, з золота, коні були там Арея
Грізного, й сам він, здирач обладунків, був там зі списом,
Вбивця мужів, обагрений кров’ю, вожак важкозбройних, —
І, мов живих, з колісниці разив; Страх і Жах[224] були обіч —
Палко жадали у кров, у мужів бойовище пірнути.
Й Зевсова донька здобич збирала там, Трітогенія[225],
Прагнула, видно було, очолити січу криваву:
Спис — у правиці, на голові — шолом злотосяйний,
/200/ Шкура козяча[226] на плечах — у вихорі бою кружляла.
Був там безсмертних чудовий хор; посередині хору
На злотосяйній формінзі[227] грав пречудово син-красень[228]
Зевса й Лето; був Олімп весь, оселя богів, їхніх зібрань
Місце високе; незмірні пишноти вінчали пісенні
Змаги безсмертних. Першими стали співати богині,
Музи з Піерії[229], — начебто струн переливи солодкі.
Затишна гавань була там, де море незборне шуміло,
Оловом литим довкіл облямована; хвилі, здавалось,
Б’ють об її береги. Посередині — звинні дельфіни
/210/ Тут випірнали й там, аби риб собі наловити, —
Плавали, геть мов живі, а два — випірнали, сріблясті,
Ловлячи віддих, з води, і спритно рибок хапали,
Ті ж норовили, хоч мідні, втекти. А на узбережжі,
Видно, рибалка присів: у руках — наготовлені сіті —
Мав їх, здавалося, за якусь мить закинути в море.
вернуться
221
Кера — див. прим. до Т. 211, с. 44.
вернуться
222
…з очима вогнистими леви — пор. у В. Блейка — про тигра: «Тигре! Твій вогненний гнів / В чорній пущі забринів. / Хто із сонця, із ночей / Креше жах твоїх очей?» (пер. В. Коптілова). В античні часи вірили в те, що лев, хай який грізний, боїться погляду півня, про що — Лукрецій: «Видно, такі в тих пернатих істот є первісні тільця, / що, проникаючи в зір хижака, мов якими голками, / колють зіниці йому…» (IV, 707 наст.); мабуть, не один із тих «колючозорих» потрапив у лев’ячий шлунок, поки не розвіялась та легенда.
вернуться
223
Лапіти — міфічне плем’я, що населяло північну Фессалію. Боротьбу лапітів з кентаврами, напівлюдьми-напівконями, описує Овідій у 12-ій книзі «Метаморфоз»; скульптурні зображення цього бою — у храмі Зевса Олімпійського.
вернуться
224
Страх і Жах — див. прим. до Т. 935, с. 71.
вернуться
225
Трітогенея — див. прим. до Т. 924, с. 71.
вернуться
226
Шкура козяча… — див. прим. до Т. 3, с. 34.
вернуться
227
На злотосяйній формінзі… — струнному інструменті (3–7 струн), на якому співці (аеди) награвали собі до співу.
вернуться
228
…син-красень — Аполлон.
вернуться
229
Музи з Піерії… — див. прим. до Т. 1, с. 34.
