Коли дивишся в безодню

— Авжеж, — погодилась я. — І що було далі?

Владислав спохмурнів:

— Далі історія з романтичної стає сумною. Через два місяці після народження Володислава на Грані Істра стався локальний Прорив з епіцентром поблизу замку князя Верховинського. В результаті масованого нападу нечисті замок було зруйновано, майже всі його мешканці, включно з князем, княгинею, їхньою старшою дочкою та обома синами, загинули. Вціліло лише кілька людей з челяді, які на самому початку штурму встигли втекти з замку. Пощастило також Мар’яні з чоловіком — того дня вони гостювали в заміжньої сестри Огнеслава.

— А ти… тобто малий Володислав?

— Він залишився вдома. Після Прориву з-під руїн, разом з іншими тілами, витягли понівечене тіло немовляти. Оскільки решта дітей у замку були старші, жодних проблем з його ідентифікацією не виникло. Всі без вагань визнали його онуком князя Властимира, нікому навіть на думку не спало, що це могло бути інше немовля. У звіті інквізитора, який проводив розслідування цієї події, загибель Володислава розглядається як незаперечний факт.

— Там був інквізитор?

— Не під час Прориву, а пізніше. Річ у тім, що князь Властимир був чаклуном — слабеньким, утім, чаклуном, швидше, відуном, — але досить тренованим, щоб оцінити потенційну силу чаклунського дару свого онука. Після деяких роздумів він вирішив сповістити Інквізицію, що в його сім’ї, судячи з усього, народився вищий маґ. Від Істри до Грані Тебриз, де розташована прецепторія тамтешнього командорста, аж чотири місяці шляху трактами — от така там глушина. Звичайно, князь міг удатися до допомоги служби трактових шляхів, щоб вони переслали на найближчий пост Інквізиції повідомлення, але не бачив потреби в такому поспіхові. Тому написав ґрунтовного листа, адресованого безпосередньо прецепторові, і надіслав його звичайною поштою. Лист прибув на Тебриз лише на початку травня, на той час там уже знали, що в лютому на Істрі стався Прорив, але, ясна річ, нікого не надсилали для оцінки його наслідків — адже це був звичайний локальний Прорив. А от на листа від князя Верховинського таки відреагували і надіслали для перевірки одного з інквізиторів, що якраз патрулював Заборонену Зону й перебував найближче до Істри. По прибутті на місце йому залишалося тільки констатувати загибель Володислава, зібрати свідчення очевидців і доповісти про все керівництву. На цьому розслідування завершилося, і до офіційного звіту, звичайно ж, не потрапила інформація про те, що першого березня того ж року, через три дні після Прориву на Істрі, Метр зустрівся на Основі з бездітним подружжям і запропонував їм до всиновлення двомісячного хлопчика на ім’я Владислав, який згодом виявився вищим маґом.