Дванадцять китайців і жінка
- Автор: Чейз Джеймс Хэдли
- Год: 2020
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-10-6290-9
- Переводчик: Ірина Бондаренко
- Жанр: Крутые детективы
Электронная книга - «Дванадцять китайців і жінка». Краткое содержание книги:
Усі персонажі цього роману вигадані, й будь-яка подібність до реальних героїв чи подій є цілком випадковою.
Вони стояли і мовчки дивились униз.
Нарешті Феннер скомандував:
— Готуймо гранати. Кожен бере у парі. Скальфоні тримає решту. Спочатку цільмося в будку: тоді вже буде безпечніше зайнятися човнами. Їх треба потопити усі.
Скальфоні розв'язав мішок, витягнув звідти і подав Феннерові дві гранати. Це були короткі дводюймові відрізки труби, начинені динамітом. Детектив вичекав, поки Скальфоні не роздав гранати усім, а потім розпорядився:
— Ми зі Шайфе беремо будку, а ти, Скальфоні, займешся човнами. Алексе, залишся на місці: прийдеш на допомогу в разі потреби.
Скальфоні розстібнув сорочку і переклав гранати за пазуху.
— Якщо зараз упадеш, то клопотів тобі не оминути, — косо посміхнувся Феннер.
— Так, — погодився Скальфоні, — мені лячно вже навіть від думки про це!
Феннер тримав гранати в лівій руці, а «томпсона» — у правій.
— Ок, — мовив. — Ходімо.
Детектив і Шайфе почали дуже повільно спускатися схилом. Феннер порадив:
— Ти бери трохи вправо, а я зверну наліво. Хотілося б обійтися без зайвої стрілянини — хіба дуже припече.
Худе обличчя Шайфе скривилося:
— Марно на таке сподіватися...
На півдорозі вони зупинилися перепочити. З будки вийшов чоловік й узявся прогулятись уздовж дамби.
Феннер зауважив:
— Це ускладнює справу.
Чоловік унизу постояв біля бетонної стіни, вдивляючись у море. Феннер знову почав спуск, звелівши Шайфе:
— Зачекай трохи тут. Він може почути нас, якщо йтимемо разом.
Далі Феннер спускався майже безшумно. Чоловік стояв до нього спиною, не рухаючись. Детектив досягнув берегової лінії і зупинився. Свої гранати він теж поклав за пазуху. Але його настільки непокоїла присутність того чоловіка, що майже не відчув доторку металу до тіла. Тримаючи напоготові «томпсона», Феннер обережно просувався уздовж стіни. Коли був футів за тридцять від чоловіка, під ногу потрапив камінець, що відкотився і з голосним сплеском упав у воду. Феннер застиг на місці, тримаючи палець на спусковому гачку.
Чоловік озирнувся, помітив Феннера й смикнувся. Феннер наказав йому:
— Ані руш! — і спрямував на нього «томпсона».
При світлі місяця розгледів, що чоловік був кубинцем. Чітко виднілися білки його очей, вирізняючись у темряві. Кубинець ледь здригнувся від несподіванки, потім припав на коліно, потягнувшись рукою у внутрішню кишеню. Феннер тихо лайнувся і натиснув на спусковий гачок. Пролунала коротка автоматна черга, кубинець упав горілиць, притиснуши руки до грудей, відтак зіслизнув у воду.
Феннер пересувався блискавично. Дві бочки з пальним стояли зовсім поруч, і він сховався за ними. Уже за хвильку з будки зататакав кулемет. Детектив почув, як кулі б'ють по бочці, а різкий запах бензину підказав, що її пробито. Кулемет продовжував працювати, і з нього виривався такий град куль, що Феннер змушений був лягти плазом, уткнувшись обличчям у пісок та щомиті чекаючи, що котрась із куль увіп'ється йому в тіло. Обережно витягнув з-за пазухи дві гранати. Побалансувавши однією з них у руці й зубами потягнувши за шнур, швиргонув її поверх резервуара з пальним у будку. Почув, як граната щось зачепила і впала на землю.
Феннер подумав: «От тобі й саморобні штучки Скальфоні!»
Однак кулемет замовк, і запала майже гнітюча тиша. Феннер обережно виповз із-за резервуара та роззирнувся довкола. Світло в будівлі згасло, двері були зачинені. Намацавши іншу гранату, кинув її у двері. Ледве встиг сховати руку, як кулемет запрацював знову: Феннер заповз за цистерну саме вчасно. Граната влучила у двері, й темряву освітили язички полум'я; потім пролунав оглушливий вибух. Уламки дерева і частини бетону зі свистом розлетілися навсібіч, а у Феннера вкотре запаморочилося в голові. Після цього він змінив думку щодо якості гранат Скальфоні. Кулеметної черги більше не було чути. Знову визирнувши з-за бочки, Феннер побачив, що двері сторожки тримаються на одній петлі. Муровані й дерев'яні частини будівлі розтріскалися та почорніли від кіптяви. Тільки-но Феннер звів очі, як усередині сторожки пролунали ще два вибухи. Він здогадався, що це виконав свою частину роботи Шайфе. Прилаштувавши «томпсона» на бочці, Феннер випустив довгу автоматну чергу в напрямку сторожки і знову заліг у пісок. З напівзруйнованої будівлі відповіли короткою чергою; детектив ударив довгою. Настало тимчасове затишшя.
Поглянувши угору, Феннер побачив, як схилом повільно сповзає Скальфоні, обережно притискаючи до грудей небезпечну ношу. Він був прекрасною мішенню, отак спускаючись, але детектив подумки бачив тріумфальну посмішку на його обличчі. Напевно, хтось таки помітив італійця, бо цей хтось почав гатити в нього з карабіна. Але Скальфоні не втратив духу. Він засунув руку за пазуху, витягнув гранату і жбурнув її в сторожку. Феннер простежив очима за траєкторією і знову гепнувся на землю. У нього виникло моторошне відчуття, що граната летить прямо йому на голову.
Але вона таки влучила в будиночок й оглушливо вибухнула. Заграва освітила нічне небо, і дах будинку запалав. Скальфоні швидко спустився, не вдаючись більше до засобів прикриття. Зігнувшись навпіл, він вихором промчав повз будиночок і сховався за бочкою поруч із Феннером.
— Господи Icyce! — заволав Скальфоні. — Вони вибухають! Яка чудова ніч! Ніколи б не погодився проміняти її на жодну спідницю у світі!
Феннер наказав:
— Будь обережним! Вони зараз почнуть вилазити!
Скальфоні мовив:
— Дозволь мені кинути в них ще «ананасика»! Лише одного — щоб вони протверезіли як слід!
Феннер відповів:
— Що ж — розважся, якщо хочеш!
Скальфоні метнув у відчинені двері ще одну гранату. Цього разу вибух був такої сили, що навіть під прикриттям бочок обох оглушило.
За мить хтось заволав:
— З мене досить — здаюся! Припиніть, припиніть це!
Феннер ані порухався.
— Виходь! Руки догори!
Із палаючої будівлі, похитуючись, вийшов чоловік. Обличчя та руки його були порізані уламками скла, а одяг перетворився на суцільне лахміття. Він зупинився, хитаючись у непевному світлі заграви, й Феннер розгледів, що то був Міллер. Коли супротивник наблизився до бочки, стало видно, що рот його оскалений від жаху. Шайфе уже біг до нього, і його худе обличчя палало від збудження.
— Там ще хтось є? — запитав він.
— Усі інші мертві, — прошамкотів Міллер. — Не чіпайте мене, містере!
Феннер простягнув руку і вхопив його за пошматовану одежу.
— Мені здавалося, що я пояснив тобі усе як слід трохи раніше, — незадоволено проказав він.
Упізнавши Феннера, Міллер повалився на коліна.
— Заради Бога, не добивай мене! — заридав.
Вільною рукою Феннер ухопив його за волосся.
— Хто там ще є? — гаркнув. — Кажи, тварюко!
Міллер тремтів, як осика.
— Нема більше нікого, — скавулів. — Усі інші мертві.
Підбіг Алекс. Феннер звелів йому:
— Пильнуй цього хлопця. Будь для нього, мов рідна матір, — бо в нього, бачиш, шок!
Алекс недовірливо перепитав:
— Справді? — і садонув Міллера кулаком у щелепу, зваливши на землю, а тоді ще раз сильно ударив.
Феннер зауважив:
— Ну-ну! Легше! Я ще хочу з цим покидьком трохи побалакати.
— Нічого! Просто налаштую його на робочий лад, — посміхнувся Алекс, продовжуючи лупцювати Міллера.
Феннер полишив їх та пішов уздовж стіни до човнів. Там уже чекав на його вказівки Скальфоні.
— Потопи їх, а один залиши, щоб доплисти до Кемеринського — це зекономить нам час.
Феннер повернувся до Міллера, котрий відповз убік, благаючи Алекса пощадити його. Детектив звелів Алексові йти на допомогу Скальфоні, а сам зайнявся Міллером.
— Я попереджав тебе, гнидо, що так станеться. А це ж лише початок. Де Тейлер? Говори ж, мерзотнику, бо інакше відіб'ю тобі всі нутрощі.
Міллер заскиглив:
— Він ніколи тут не буває. Присягаюсь: я не знаю, де він!