Дияволи з "Веселого пекла"

— А кондиційоване повітря?

— Знущаєтесь?

— Поновлюю рівновагу. Не хочу, щоб рахунок був на вашу користь.

— Скажіть, Люсьєн, вас колись пошивали у дурні?

— Гол у мої ворота?

— А ви впевнені, що все зробили правильно?

Бонне замислився.

— Поки що ми не зробили жодного невірного кроку, — одповів впевнено Бонне. — Але ж ми тільки почали гру і розіграли досить відомий дебют. Комбінації попереду, і ніхто не гарантований від помилки.

— Які ж кроки ви зробили?

Комісар глянув на годинник.

— Ви можете потерпіти ще хвилин двадцять?

— Тільки двадцять? Хіба ви вже натрапили на слід? — загорівся Савіль.

— Не знаю. В прямому розумінні цього слова, мабуть, ні…

— У нас в таких випадках кажуть: не лізь поперед батька в пекло, — втрутився Дубровський.

Кельнер приніс мартіні. Бонне підняв бокал так, що коктейль заграв у сонячних променях.

— Красиво, — зітхнув. Відставив бокал, не ковтнувши. — Ви запитали, — нахилився до Савіля, — чи пошивали мене колись у дурні? Звичайно, пошивали. Для того й існує поліція, щоб пошиватися у дурні. Якби цього не було, ми б за рік переловили всіх, ну, не всіх, а більшість громил і гангстерів. Тоді б Інтерпол перетворився на контору по боротьбі з кишеньковими злодіями. Ми вдосконалюємо свої методи, нам відповідають зовсім несподіваними ходами — гангстерські корпорації зараз так озброєні і мають таку техніку, що… — Бонне не закінчив і відпив половину свого мартіні. — Я вже не кажу, що діють там люди відчайдушні, але й з головою — хитрі й настирливі. Ви знаєте, на яку суму щороку тільки в Сполучених Штатах продають наркотиків? — запитав несподівано.

Відповів Дубровський:

— Десь я читав: на триста чи чотириста мільйонів доларів.

— За неповними даними. Візьміть півмільярда, не помилитесь. Стихійне лихо… Більше половини всіх справ, які ведуть мої колеги по Інтерполу, припадає на торгівлю наркотиками. Світова проблема — і тут нам підставляють ніжку кожного дня. А ви питаєте, чи пошивали мене у дурні? Колись мені довелося брати участь у великій операції. Ми точно знали, що наркотики транспортуються через Ліван. Підняли на ноги митних чиновників, агенти поліції перевіряли всі вантажі, що вам сказати, різали навіть шини автомобілів — і нічого. Потім вдалося встановити деяку закономірність: наркотики з'являлися на ринку після того, як через ліванський кордон проходили каравани верблюдів. Довелося обшукати і погоничів, і пасажирів, буквально обнюхувати кожного верблюда, а це процедура не з приємних. Поки вашому покірному слузі не стукнуло в голову просвітити цих тупих тварин рентгеном. Коротше, у шлунку першого ж верблюда ми знайшли два контейнери з опіумом — такі загострені з одного боку металеві капсули. Гангстери примушували верблюдів ковтати їх. Кожна тварина цього каравану несла у шлунку приблизно по кілограму наркотиків, а кілограм героїну в Америці — це тридцять п'ять тисяч доларів. То була, — коротко реготнув, — одна з найуспішніших наших операцій: ми перерізали артерію, по якій наркотики з Китаю і Таїланду транспортувалися до Європи та Америки. До речі, Китай і Таїланд — одні з найбільших постачальників опіуму. Офіційно там заборонені курильні, переслідується все, що пов'язане з вирощуванням опіумного маку. Але наша секція, котра бореться з розповсюджувачами наркотиків, має дані, що у Північному Таїланді, наприклад, більшість селян під час сівби опіумного маку переселяється в гори. Десять-п'ятнадцять днів потрібно їм, щоб дістатися до основних полів цієї культури. Потім повертаються додому й чекають, коли настане час знімати врожай.