Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
І всю ніч разом з вітром шумить!
Я не знаю, чому я чекаю?
І хоч зовсім уже околів,
Але й досі її дожидаю,
Ніби пісню з далеких віків.
І хоч в мене багато знайомих,
І багато чарівних дівчат,
Та її я на них, ні на жодну
Я не зможу її помінять.
А, можливо, її ще й не має,
Може в житі цвіте десь вона,
І на інших злегка поглядає,
Й підростає, бо надто мала.
А тому, навіть, страшно подумать
Про якесь там невинне дівча,
Про яке вже весь світ може знає,
Та нічого не відаю я.
8.10.1962 р.
ЖДУ ТЕБЕ
Жду тебе завжди я з нетерпінням,
Хай це вам повідає зима,
Бо давно осипалось насіння,
А тебе і досі ще нема.
Я ходжу і думаю про тебе,
І не знаю: будеш ти чи ні?
А над полем вже холодне небо,
Де гуляють зіроньки ясні.
Ой, щоб знала, як же тебе хочу,
Як тебе чекаю я всі дні,
А десь в лісі пугачі регочуть,
І чомусь невесело мені.
5.6.1963 р.
ЛЕБЕДИНА ВІРНІСТЬ
Над моїм коханням лебеді літають
Й лебедину вірність в ньому зберігають.
Над моїм коханням зіроньки шепочуть,
Бо мого кохання і вони теж хочуть.
За моїм коханням між хмарин на сході,
Місяць із-за тину вискочив, як злодій.
Від мого кохання солов’ї й зозулі,
І щасливі дітки на земній півкулі.
Із мого кохання на другі планети
Полетіли в Космос вчені і поети.
Дякувать коханню – жайвори співають
Й безкінечну ніжність людям посилають.
28.11.1979 р.
МОЛОДА ТА МОДНА
Ех, ти Валя, Валя, молода та модна,
Як вогонь гаряча, і як лід холодна.
Світиш та не грієш, а на жаль, звичайно,
Може обіцяти це і актуально,
Та з твоїм підходом, взять тебе б за попу,
Закотить спідничку б і як слід відшльопать.
Щоб завжди ти знала, що то обіцяти,
Якщо в серці й трішечки вірності не мати.
10.10.1962 р.
НЕ ТА ДІРА
Чомусь не жду я вже удачі,
І не чекаю вже добра,
До тридцяти дотягнуть клячі,
А там прикінчать, як тхора.
І хоч тобою я гордився,
Й весь час тобі кричав «УРА!»,
Та як до тебе придивився,
То в вас у всіх – така ж діра.
7.9.1962 р.
З НОВИМ РОКОМ
З Новим роком, любі друзі,
Я вас всіх вітаю,
Щастя, грошей і здоров’я
Вам я всім бажаю.
Ну і ще я вам бажаю
Щоб жінки кохали,
І ніколи, і нікому –
З вас не відмовляли.
Ну, а ті, що не жонаті,
То запам’ятайте:
Жодну жінку, яка стріне –
Ви не обминайте.
Й не соромтесь їх кохати,
Вони того варті
І нехай вас не лякає
Оті їхні жарти.
І не вірте ви нікому,
Що жінки не хочуть,
То вони лиш для годиться
Відвертають очі.
Всім вам радощів і сміху,
Доброго достатку,
Щоб дівки смоктали втіху,
Ніби – шоколадку.
Щоб всі мали гарний настрій,
І веселу втому,
І щоб жінка не гонила,
Як хто вип’є – з дому.
Ну, а ще я вам бажаю
Мовчки зняти боти,
Як прийде і ваша жінка
З «тяжкої роботи».
Хай вас радість не обходить,
А ні вдень, ні вранці,
І за це бажаю випить
Всім по гарній чарці.
31.12.1968 р.
УНІВЕРСИТЕТ
Присвячую Т.Г.Шевченку
Червоний колір стін твоїх –
Навіки в пам’яті моїй.
Як в ВУЗ зайшов я перший раз,
І тільки глянув, йде – Тарас.
І запитав мене сердито:
– Ти теж ідеш шукать корито?
– Так! – відповів я без вагань, –
Іду шукать корито знань.
– А що ж тоді робити будеш,
Як гарну грамоту здобудеш?
Чи хоч подбаєш про народ,
Який вам всім щось пхає в рот?
Чи хоч про когось з них згадаєш,
Хто вчить тебе і доглядає?
Та кожен з вас на їх всіх чхав,
Як тільки цілі достигав,
Бо він ще й трону не досяг,
Як тут же вивісив свій стяг.
І з чортом за винагороду,
Підпише хоч яку угоду,
А ще, як пряник чорт покаже,
То ще і сам під чорта ляже.
Ось він який людський той гном,
Якщо отримає диплом.
Чи може думаєш, козаче,
Якщо одержиш ти диплом,
То ти уже і – агроном?
Отож, як хочеш вчитись в ВУЗі,
Кому служить? – подумай, друже,
А потім вже іди й навчайсь,
Та за людей не забувайсь.
Служи не тим, що світ грабують,
А тим, які людей годують.
27.2.1968 р.
Я НЕ ЗАБУДУ ПРО ТІ ДНІ