Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Та, що допустила до свого тепла.
25.10.1961 р.
КОЛИ БЕЗ ПРОПИСКИ
Живу я так: як той собака,
Із дня на день, мов жду когось,
Що хтось постукає у двері,
І щось напише на папері,
І скаже: – Хлопче, підпиши,
Бери монатки і пішли.
24.7.1959 р.
ЯКБИ Я БУВ СИЛЬНИЙ
Я все чудово розумію,
Й мене уже не зупиняй,
Ні перед ким я вже не млію,
Так що як грала, так і – грай!
Себе я знаю. Будь ти певна:
– Як слово дав, то – молоток,
Бо ти не перша й не остання
З якою б я пішов в танок.
Я зовсім не хлопчик, моя дорогенька,
І мрію про тебе уже я давно,
Бо ти моє Сонце й єдине натхнення,
З яким би хотів я зіграть в доміно.
Я знаю, чому ти вагаєшся, мила,
Чому ти похмура, як стрінеш мене? –
Бо ти ще нікого в житті не любила,
Й не знаєш про щастя, яке чарівне.
Я знаю, чому ти з таким недовір’ям,
Бо зоряний наш не прийшов іще час,
Бо в лаптях ходжу, і не з того сузір’я,
Де носять багато усяких прикрас.
Щоб я був сильнішим за «старшого» брата,
Сильніший від всіх королів на землі,
Я б з золота виплавив взяв самоката
І з жадними всіми втопив би в Дніпрі.
Ці принципи честі у мене з дитинства,
Привчила до них мене мати моя,
Тому й не терплю я в житті лицемірства,
Й кокетство жінок: я твоя й не твоя.
10.11.1961 р.
ЗАГУБИВ Я МОЛОДІСТЬ
Загубив я молодість
В поглядах дівочих,
А тому я йду й шукаю,
Ту, яку я хочу.
А тому так, як колись,
Кожну не хапаю,
І, якщо вже мать невірну, –
Краще зачекаю.
12.6.1961 р.
ПИШАЮСЬ ТОБОЮ!
Про любов, про щастя
Говорить охота,
Про любов, про щастя
Хочеться писать.
Про дівочі очі,
Що кохання хочуть,
І завжди бажаннями,
Як вогнем,– горять.
Скільки днів чудових
Провели з тобою,
Скільки днів і тижднів?
Важко це сказать!
І хоч я пишаюсь,
Миленька тобою,
Та пора й додому,
Люба, відїзджать.
5.7.1961 р.
ЯКБИ НЕ ЗИМА
НІ! Я не жалкую,
Що літа проходять,
Бо і сам мужаю,
І мужають роки.
Ні! – Я не жалкую,
Що іде зима,
А про те жалкую,
Що чобіт нема,
Бо ніхто б ніколи
Не шукав женьшень,
Щоб не чорні брови,
І не ясний день
16.5.1961 р.
ЯК ВІДІЙДУ ПОДИВЛЮСЬ
Я люблю і не люблю, хочу і не хочу,
Сам не знаю що робить, як її знаходжу.
Як відійду, подивлюсь з відстані – чудова,
А як ляпне слово, два – як в хліві корова.
А ні етики, ні слів ну хоча б вам трішки,
І з яких воно країв причвалало пішки?
11.10.1961 р.
КОЛИ КИПИТЬ КРОВ
Цікаво, – кого я чекаю,
Й чому я так довго мовчу? –
Як кров у грудях закипає,
Коли я до тебе іду.
За що тобі почесть такая,
Скажи, королева, моя?
Неначе, такої, як в тебе,
Ні в кого вже більше нема?
Навіщо ж мені обіцяєш,
Й накачуєш в біцепсах кров?
Щоб в мене аж жили тріщали,
Як іншому носиш любов.
7.7.1961 р.
ЯК ЖАЛКО ЛІТ
У час, коли життя розбите –
В житті нікого не боюсь,
Хай юність кров’ю вся омита,
Нехай ніколи й не женюсь!
Одначе плакати не стану,
І сумувати не берусь –
Ну, а якщо колись й прийдеться,
То тільки з себе посміюсь.
10.8.1962 р.
СВІТ – УДАВ
Хай говорить хто що хоче – бережи себе!
Поки в жилах кров клекоче, серце молоде.
Бережи себе для щастя, для свого життя,
Щоб не втратила ти гідність, честь і почуття.
Добре світом володіти в молоді літа,
Якщо є в житті людини – зміст, любов, мета.
Якщо бачиш ти дорогу в синю далечінь,
Ту, якщо на неї вийдеш, то забудеш лінь.
Вірить – вір, та довірятись надто не спіши,
Якщо скаржитись не хочеш ти в житті завжди.
Пережив я стільки всього, аж гуде душа,
Стала ти моєю, люба, як моя мета.
Й хоч ніхто мені раніше правди не казав,
Та й без правди зрозумів я, що весь світ – удав.
7.10.1962 р.
РОЗДУМИ ЖИТТЯ
Я сиджу у пустотній кімнаті,
Де стоїть одинока постіль,
І на мене злегка поглядає,
Як корова буває на сіль.
Але я того й досі не знаю,
Де і з ким моя мила сидить?
А душа, ніби дзвін калатає,