Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
І рвався мій до тебе біг,
Але, якщо сказать відверто,
Себе в той вечір – переміг.
27.11.1961 р.
ЩОБ БУТЬ МОЛОДИМ
Я не хочу, щоб дні пролітали
Просто так, якщо можна сказать,
А тому, як у вулику бджоли,
Я старався завжди працювать.
Я хотів молодим буть душею,
А якщо вже старим – в навчанні,
І завжди міг пишатися Тою,
Що вона не старіє в мені.
Хочу я, щоб моя Україна
З кожним днем молоділа завжди,
І щоб нас об’єднала Планета,
І всі люди щоб дружньо жили.
9.5.1961 р.
БАЖАННИЙ ГІСТЬ
Що значить бути інженером?
Це не простим робітником!
А мати справу із папером,
А не з якимсь там молотком.
Це значить – туз козирний в тебе,
А не якась трефова шість,
І ти, де треба, і не треба,
Для всіх людей – шановний гість.
15.5.1961 р.
Я ЛЮБЛЮ
Я люблю й любити буду жінку лише ту,
Що як гляне – серце в’яне, ходить по мосту.
Я люблю, бо лише в неї є отой патент,
Який серце відкриває у любий момент.
Я люблю, бо очі в неї, ніби дві зорі,
Які світять і на Землю, і до зір з Землі.
Я люблю, бо лише в неї є запас вогню,
Той, що може оживляти душу він мою.
Я люблю, бо голос в неї кличе жить і жить,
І не певен, що без неї зможу вже прожить.
Я люблю й любити буду той дівочий стан,
На який, якщо погляну, в серці – ураган.
14.6.1960 р.
ЧОМУ ТАК БОЛЯЧЕ?
Чому так боляче на серці,
Немов попав в якийсь я рів?
Друзів, як зір у небі яснім,
А закадичного не стрів.
Видно, коли родила мати,
Чорти раділи геть усі,
Що зможуть задовго до смерті
З моєї тішитись душі.
Але не вдасться – запевняю! –
Крові живучої попить,
Бо серце те, яке кохає –
Його ніким не покорить.
16.10.1960 р.
БУРЯ УВІРВАЛАСЬ
Засміялась, й ніби в душу буря увірвалась,
Сколихнула моє серце й тут же десь сховалась.
Став до всіх я придивлятись, ніби кіт у просі,
Став чомусь людей лякатись, хоч люблю їх й досі.
Засміялась, повернулась і пішла в ліщину,
Тільки я її проводив поглядом у спину.
І чим більше я дивився на дівочі ноги,
То тим більше відчував я ніжної тривоги.
Трахону, мабуть я грушу, що гіллями гнеться,
Може й вам комусь у душу буря увірветься.
20.5.1961 р.
ТИ НЕ ТАКА, ЯК ІНШІ
Ти ідеш, ти стоїш, ти чекаєш
Де шумить не змовкає комиш,
І на мене з-під брів поглядаєш,
Ніби сіренька мишка, й мовчиш!
Чому очі твої темно-карі,
Ніби зорі на небі горять?
Чи шукають собі іншу пару,
Та не можуть ніяк розшукать.
Бачу ніжності в них ціле море,
Сотні роздумів, тисячі дум,
Хвилювання в них бачу і горе,
І дівочий нестриманий сум.
Пригорталась душа до твоєї,
Пила ніжність з незайманих губ,
А десь хлопці співали своєї,
І кадили, неначе із труб.
Ну, а ти, притулившись, мовчала,
Мов казала, що хочеш – проси…
А зоря над Дніпром догоряла,
Й догоряли гірлянди з роси.
25.11.1961 р.
ЯК ПОВІЄ ВІТЕР З ПОЛЯ
Як повіє вітер з поля
На вишневий цвіт,
Хай тебе боронить доля
Від усяких бід
Хай вона тебе шанує
Й береже, як слід,
Щоб ніколи твоє серце
Не було, як лід.
Щоб ніколи не хворіла,
І не знала зла,
І ніколи не кричала,
Хапунам – УРА!
Щоб тобою я гордився
І тебе любив,
І, крім тебе, ні до кого
Більше не ходив.
13.5.1960 р.
ЧОМУ ПОМИРАЮТЬ ЛЮДИ?
Мабуть тим життя цікаве,
Що його не знаємо,
То ж й не дивно, що сюрпризів
Кожен день чекаємо.
А як взнаємо як треба –
Тільки й смокчем каву.
От чому вмирають люди –
Жити не цікаво!
21.5.1961 р.
ЗАЦВІЛА КАЛИНА
Не для мене в лузі зацвіла калина,
В полі посміхнулась не мені дівчина,
Не для мене тьохкає соловей тихенько,
Не мене гукає він у гай раненько.
О, якби ти знала, як тебе чекаю,
Й що його робити, вже і сам не знаю!
Як би я хотів би, як туман сріблиться
До краси твоєї в полі притулиться.
7.7.1961 р.
ПОЕТАМ
Часто, мабуть, дуже
Думають поети,
Що писати краще,
Оди чи сонети?
Добре, – кажуть треті, –