Вакансія для диктатора

Драб просвітлів лицем, взяв і сказав: «Дякую».

Вона чомусь ні секунди не сумнівалася, що кінця зміни ці двоє не чекатимуть. Неллі зайшла додому й у вітальні у рамці побачила свою давню — ще з першого юніорського чемпіонату — аматорську чорно-білу фотографію. І все стало на свої місця: епізод про вбивство вождя, дуже схожий на той, що показував усій країні журналіст Сбітнєв, вона бачила по телевізору в дитинстві — у чорно-білому фільмі про Леніна. Тоді ще був СРСР, а потім він розвалився, й такі фільми досить довго не показували. «Таке враження, що постановники сьогоднішнього вбивства просто скопіювали дуже давнє», — мимохідь подумала вона, навіть не здогадуючись, наскільки близька до істини.

Потім Неллі напилася чаю з печивом, намащеним повидлом, лягла у своє улюблене ліжко, накрилася пледом і... не змогла заснути. Сон не йшов. Вона підвелася, взяла цигарки й запальничку та вийшла на балкон...

...«Алло», — упевненим баритоном відповіла труба.

— Полковник Ранцев? — спитала чемпіонка.

— Нащо ж так офіційно, Неллі Азатівно, можна просто Ігор Леонідович, — впізнав її співбесідник.

— Ви ж казали, що мене шанують і обіцяють безпеку! — викрикнула в трубку вона.

— Що сталося? — стривожився полковник. Це вийшло в нього так щиро, що вона дещо заспокоїлася. — Розкажіть докладно і без емоцій.

Вона досить до пуття переповіла все, що відбулося з моменту їхнього розставання.

— Мало того, що я могла сама отруїтися, так тепер виходить, що я — вбивця: на пляшці відбитки моїх пальців, а камери спостереження гарантовано записали, як я те віскі йому власноруч віддаю!

— Сидіть вдома, нікому не відчиняйте й нічого не їжте і не пийте, я зараз вирішу всі питання, — наказав він.

Неллі ніколи не дізналася, що людина полковника Ранцева негайно приїхала в її будинок і спритно підмінила пляшку, з якої пили невдахи-охоронники, на точно таку ж іншу; вона також не довідалася ніколи, що та людина вилучила нишком блок, який робив записи з камер, підмінивши його на точно такий згорілий, що полковник потім кудись телефонував й дуже жорстко казав, що щодо жінки ухвалено рішення не чіпати. З того боку телефонної лінії відповіли, що, мовляв, закладку було зроблено ще до візиту в Верхоярськ і для іншої людини — просто підмінили принесену ним пляшку на точно таку, і що промаху бути не могло: хазяйка квартири віскі ніколи не п’є, тільки він. Наостанок його завірили, що більше в її квартирі ніяких сюрпризів немає.

На ранок дільничний інспектор поліції нібито випадково проговорився двірничці, що отруєння парочки визнали нещасним випадком і кримінальну справу не порушували. За годину про це знав увесь будинок.

А те, що запис ніхто не знищував і блок лежить у сейфі Ранцева, знати нікому, зокрема й Неллі, не належить...