Право на пиво
- Автор: Копил Віталій, Сандлер Юлія
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-90-6
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Право на пиво». Краткое содержание книги:
Пам’ятайте тільки про одне: якщо навіть гарного пива надто багато — це погано. Тому п’ємо в міру! Де мій келих? Наливай!
Не секрет, що пиво є улюбленим напоєм фанів, тобто аматорів фантастики. І саме конкурс оповідань про пиво викликав широкий резонанс серед письменницької та читацької громадськості. Отже, відкоркуйте пляшечку «Оболоні» і починайте читати. Це чтиво пасує під пиво!
Кілька років тому я розжився на таку камеру. Вона складалася з двох кабін: вихідної і вхідної. Вихідна служила своєрідними дверима, що відкривали доступ в усі заклади, які мають телепортаційні камери. Завдяки вхідній кабіні, я завжди мав можливість повернутися додому.
Внутрішнє хвилювання наростало. Взагалі я хлопець міцний і побував не в одній колотнечі. Щоправда, усі попередні завдання ми з Рі літом отримували від нашого безпосереднього командира Сот’о. Але сьогодні нас хотів бачити особисто Голова Вищої Палати Співдружності Громонган Раф. Зовсім не знаючи, як поводитися з першою особою міжгалактичної спілки, я намагався пригадати всі директиви, що стосуються спілкування з представниками влади. Так і не знайшовши в коморах свого мозку потрібних знань, звернувся за допомогою до Ріліта.
— Директива двісті двадцять сім, — озвався напарник. — При зустрічі з членом Вищої Палати варто мовчати доти, доки до тебе не звернуться з запитанням.
— Спасибі, друже.
Схоже, Ріліт непогано підготувався до побачення з Головою.
Кілька сотень років тому уряд вирішив прийняти Конституцію, але населення неосяжної держави було настільки різноманітним, що хоч створюй окремі кодекси для кожного з народів Співдружності. Тоді й народилася ідея про директиви, що містять керівні вказівки з поводження громадян ледь не в усіх життєвих випадках. Вивчати всі директиви не було сенсу, але знання основних положень вважалося обов’язковим.
Металеві стулки вихідної кабіни плавно роз’їхалися, і ми одразу опинилися в кабінеті, де вже був наш командир Сот’о — чистокровний пунтанець. Хоча представники цього виду були невисокі на зріст (удвічі нижчі від сцефодів), вони відрізнялися великою працездатністю і мали справді неймовірну спроможність пролазити на керівні посади.
— А ось і мої хлопці, — сказав наш командир.
Ріліт і я вклонилися.
— Здоровенькі були, добродії, — ці слова належали восьминогоподібній істоті, яка развалилася у кріслі. Перед нами був Голова Співдружності Громонгаг Раф класною персоною.
Ми знову вклонилися.
— Відразу перейдемо до справи, — Голова залишив сидіння і, плавно перебираючи мацаками, попростував до нас. — Генерал Сот’о запевнив мене, що ви найкращі у нашому флоті і, переглянувши ваші особисті справи, не маю підстав сумніватися у цьому.
Я не поспішав висловлювати вдячність, оскільки причина нашого виклику до Голови поки що залишалася незрозумілою.
— Кілька років тому наші розвідники відкрили нову планету, — продовжував Громонган Раф. — Нічого особливо, окрім того, що вона, на відміну від більшості планет Співдружності, особливо багата на воду.
Я не одразу збагнув, яку планету мав на увазі Голова: наші патрулі ледь не щодня відкривають нові планети. Але при згадці про воду, зрозумів, що йдеться про ДО-741 — невелике космічне тіло, розташоване десь на задвірках Всесвіту.
— Отже, — голос Громонгана Рафа посуворішав. — Торік одностайним рішенням Вищої Палати цю планету було приєднано до Співдружності. Ми вирішили, що несправедливо позбавляти тубільців усіх досягнень нашої цивілізації. Самі знаєте формулювання п’ятої директиви, відповідно до якої неприпустима перевага одного виду розумних істот над іншим. Але існує і двадцять перша директива, що зобов’язує уряд планети, приєднаної до Співдружності, привести своє законодавство у відповідність до юриспруденції Співдружності…
Оскільки цього так і не сталося, ми не маємо права вступати з місцевими жителями у контакт.
Я ледь стримався від запитання.
Зрештою, я служив у військовому флоті і прекрасно був поінформований про розвідку ДО-741. Ця планета, іменована місцевими жителями «Земля», у порівнянні зі Співдружністю була, м’яко кажучи, відсталою.
Офіційна термінологія передбачає визначення «планета, що розвивається». Але це суті не змінює. Наскільки мені було відомо, космічні досягнення ДО-741 вичерпувалися польотами на орбіту. І, звичайно, вони не мали жодної можливості відвідати засідання Вищої Палати та дізнатися про приєднання своєї планети до Міжгалактичної Співдружності.
— Ми чекали, — зі смутком зітхнув Голова. — Але марно Невиконання вимог Вищої Палати, як вам відомо, вважається злочином.
Вища Палата дійшла висновку про необхідність ліквідації населення цієї планети.
Якийсь час усі мовчали.
— Я, звичайно, не збираюся заперечувати рішення вельмишановної Вищої Палати, — я порушив мовчанку. — Але навряд чи тубільцям відомо про однобічне рішення… Я чув, що далі свого природного супутника вони не літали. Вони просто фізично не здатні виконувати наші вимоги…