Право на пиво
- Автор: Копил Віталій, Сандлер Юлія
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-90-6
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Право на пиво». Краткое содержание книги:
Пам’ятайте тільки про одне: якщо навіть гарного пива надто багато — це погано. Тому п’ємо в міру! Де мій келих? Наливай!
Не секрет, що пиво є улюбленим напоєм фанів, тобто аматорів фантастики. І саме конкурс оповідань про пиво викликав широкий резонанс серед письменницької та читацької громадськості. Отже, відкоркуйте пляшечку «Оболоні» і починайте читати. Це чтиво пасує під пиво!
Не бажаючи піддаватися смуткові, я підморгнув своєму двійникові, який вирячувався на мене з дзеркальної поверхні. «Життя не така вже й погана штуковина», подумав я і посміхнувся безгубим ротом.
Ледь завершивши ранковий ритуал, я вже приймав гостя. До мене зайшов Ріліт. Удвох ми складали бойовий дует винищувача «Лиходій».
— Здоров, друже, — прогарчав Ріліт кострубатою міжгалактичною і попрямував на кухню.
Я привітно помахав трипалою кінцівкою і подріботів услід.
— Сирого м’яса не знайдеться? — Ріліт із надією подивився на мене.
Мій напарник належав до унікального виду розумних котячих з планети Фелія і мав вигляд плямистого леопарда. У процесі еволюції лапи фелійців набули здатність виконувати хапальні рухи, а їхня хода стала прямовисною. Правда, голосові зв’язки так і не здолали високих звуків, тому, реагуючи на щось неприємне, Ріліт ніколи не ліз за словом у кишеню, обмежуючись первісним риком. Але п’ятирічний досвід роботи не минув дарма. Ми непогано розумілися, звичайно, наскільки це можливо між леопардом, який ходить на задніх лапах, і земноводним-переростком.
— Ні, Ріліте, — я безпомічно розвів руками. — Чесно кажучи, я не знав, що ти надумаєш мене відвідати. Але, сподіваюся, не відмовишся від овочевого рагу?
Ріліт зневажливо скривився і пішов до вітальні.
— Поквапся, — гарикнув він. — На нас чекають у Штабі.
— Що вони надумали? — я вирішив відкласти сніданок і теж залишив кухню. — Невже знову проти Стейса вводять санкції?
— Не знаю, — знизав плечима Ріліт. — Аби тільки не змусили знову гасити черговий заколот.
— Точно.
— Ти готовий? — Ріліт, поза сумнівом, також хвилювався перед майбутньою зустріччю, про що свідчила ця буйна поквапливість.
Я кивнув. Хоча ми пропрацювали у парі не один рік, Ріліт міг тільки здогадуватися про стан моєї готовності. Для нас, холоднокровних громадян Співдружності, була видана спеціальна директива, що дозволяє не носити одягу. З цього приводу точилися довгі дебати у Вищій Палаті. Традиціоналісти стверджували, що спільне проживання вимагає певних жертв, але запрошені на засідання вчені запевнили законодавців, що прохання сцефодів продиктоване зовсім не примхою, а життєвою необхідністю. Зрештою, супротивники реформи поступилися. Пізніше дехто з них зізнавався, що головним фактором при голосуванні стала доповідь біологів, які доводили відсутність явних статевих ознак в анатомії сцефодів. Члени Вищої Палати зітхнули з полегшенням: ніхто не дорікне їм у посяганні на цноту.
— То ти готовий чи ні? — ошкірився Ріліт.
Я простояв кілька секунд із заплющеними очима. Температура мого тіла залежала від навколишнього середовища, але корегувалася і нейро-розумово. Я спробував розслабитися, потім, запобігаючи стресу від зустрічі з Головою, мобілізував свій організм — адже сцефоди погано переносять перевантаження і контакт з іншими формами розумного життя.
— Усе гаразд, — вимовив я, розплющивши очі.
— Ніяк не можу звикнути до твоєї медитації, — нервував Ріліт. — Добре було б, якби ваші тендітні тіла працювали, як у нас, ссавців. Постійна температура і жодних проблем! Ех ви… відсталі ланки еволюції…
— І хто це патякає про еволюцію? Кіт, який ледве навчився говорити! — між нами часто виникають жартівливі сварки, які ніколи не переростають у лайку й взаємні приниження.
— Добре, — поступився Ріліт. — Поквапимося. Сам знаєш про сто п’ятнадцяту директиву — запізнення на зустріч із членом Вищої Палати загрожує каторгою…
— Але сто сімнадцята директива передбачає штраф у випадку явки раніше за призначений час, — нагадав у свою чергу я.
— Краще вже позбутися місячного окладу, ніж кілька років гнути спину на алмазних копальнях.
— Теж правильно.
Ми увійшли до телепортаційної камери.
— Сподіваюся, робота не буде марудною — я налаштував телепорт на Штаб-квартиру і натиснув «пуск».
Після відкриття гіпер- і гіпопростору військові відомства Співдружності засекретили всю інформацію про розробки. Сотні років населення міжгалактичного братства дивувалося швидкостям, з якими наші космічні кораблі долали нечувані відстані. І лише витік інформації ні Штабу дозволив цивільному населенню одержати достатні знання про багатопространність простору і насолодитися усіма принадами телепортаційної камери, яка стала єдиним пристроєм, що увійшов у користування усіх громадян.