Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

А Іван взяв лопатку та й каже:

— Дивись. Ось у мене є лопатка. Коли я покладу на неї гроші і засуну в зроблену в стіні дірку, то тоді витягаю назад грошей вдвічі більше, ніж клав.

Тоді Іван взяв карбованець, поклав на лопатку, заклав у дірку і каже:

— Руб на руб.

А жінка сиділа біля дірки та й положила на лопатку карбованець. І коли Іван витяг лопатку, то на ній лежало вже два карбованці. Шинкар здивувався і каже:

— Продай мені цю лопатку.

А Іван йому й каже:

— Навіщо ж я буду продавати, коли це готові гроші?

— Та ні, продай, — каже шинкар, — я тобі дам багато грошей.

Тоді Іван каже:

— Ну давай, якщо даси десять тисяч карбованців, то й забирай.

Шинкар заплатив Іванові десять тисяч карбованців, взяв лопатку, прийшов додому, прорізав у стіні дірку і каже жінці:

— Дивись, жінко, як я буду гроші добувати.

Він взяв лопатку, поклав на неї один карбованець, заклав у дірку і каже:

— Руб на руб.

А Іван в той час сидів біля дірки та й кинув на лопатку карбованець. А шинкар коли витяг лопатку, то на ній лежало вже два карбованці. Тоді він поклав на лопатку сто карбованців, заклав у дірку і витяг уже двісті карбованців. Тоді жінка й каже шинкареві:

— Та ти не тягай по сто карбованців, а поклади цілу торбу грошей та й витягнеш дві торби і тоді досить з нас грошей на ціле життя.

От шинкар так і зробив. А Іван сидів біля дірки і коли шинкар висунув на лопатці торбу грошей, він ухопив її і побіг додому. Коли шинкар витяг лопатку назад, на ній не було нічого. Тоді він і догадався, що гроші взяв Іван.

От він пішов до нього і каже:

– Іване, віддай гроші, бо як не віддаси, то я подам в суд на тебе.

А Іван відповідає:

— Ти куди хочеш подавай, що хочеш, те й роби, а я нічого не знаю.

Тоді шинкар подав у суд, прийшов до Івана і каже йому, щоб він на якийсь там день прийшов у суд. Коли прийшов той день, шинкар прийшов до Івана та й каже:

— Ходім, Іване, на суд. Там будеш мені гроші віддавати.

А Іван і каже йому:

— Ти йдеш на суд взутий і вдягнений, а в мене нема нічого. Якщо даси мені взутись та вдягнутись, то піду в суд.

Шинкар дав йому чоботи і свій костюм та й пішли вони на суд. Коли шинкар говорить, як було діло з вкраденими в нього грішми, він тільки й казав, що Іван украв у нього багато грошей, а як він украв їх, він не говорив, бо не хотів показати, що Іван його обдурив. А Іван слухав, слухав його та й каже судді:

— Ви його не слухайте, бо він вам ще наговорить, що на мені його одежа.

А шинкар здивувався, та й аж крикнув до Івана:

— А чия ж, як не моя?

Тут суддя подумав, що шинкар одурів, і відпустив Івана додому, а шинкаря нагнав. А Іван прийшов додому, живе з жінкою і хліб жує.