Таємниці розкриває санскрит
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Лингвистика
Электронная книга - «Таємниці розкриває санскрит». Краткое содержание книги:
І вона, плачучи, розв'язала кінчик сарі, де була зав'язана щіпка попелу, — усе, що лишилося від Ками, й зрозпачено показала божественному подружжю.
— Ну гаразд, — зласкавився Шіва, — твій чоловік знову постане перед тобою таким, як і був. Але знай: бачитимеш його тільки ти. Для інших він лишиться невидимим, тому й називатимуть його — Ананга, тобто Безтілесний. А тепер іди й будь щасливою! (Нараян, 95-106).
В епічній літературі Кама — син Лакшмі, богині щастя, достатку й сімейної злагоди, дружини Вішну. Він зображається юнаком, що сидить на папузі або на колісниці, на прапорі його — макара, фантастична морська тварина, в якій дехто вбачає дельфіна. Його любовні стріли зроджують кохання, і тут Кама має своїх античних двійників — Амура, Ерота й Купідона.
Поняття кама служило в індуїзмі означенням чуттєвого, емоційного життя і входило, разом із вірою-дгармою та прагненням багатства — артхою до трьох основних засад людської поведінки. Гармонійне поєднання цих трьох засад (тріварга) вважалося найважливішим обов'язком трьох вищих станів, тобто жерців-брахманів, воїнів-кшатріїв та вайш'їв — землеробів, ремісників і торговців. Настанови в камі, зокрема, склали особливий жанр давньоіндійської літератури — камашастру. Один із найвідоміших творів цього жанру — «Камасутра» Ватсьяяни (ІІІ-ІV ст.), яка упродовж століть відігравала помітну роль у традиційній індійській дидактиці.
Усі три фактори — дгарма, артха й кама — мали перебувати в постійній гармонійній рівновазі, але один із факторів мав домінувати. Так, «Махабгарата» провідною визначає дгарму — служіння релігії, науці або суспільному благові, «Артхашастра» — вигоду, зиск, накопичення багатства й матеріальних цінностей, а «Камасутра» — любов, кохання, шукання чуттєвих утіх і насолод.
Бажання-кама як первісна творча сила виступає вже в «Рігведі». Її персоніфікацією і став великий первородний бог Кама, постійно згадуваний у пізніших ведійських текстах і закликуваний, коли треба досягти успіху в коханні, відновити втрачену снагу тощо. «Махабгарата» порівнює його з ненаситним полум'ям, «Рамаяна» називає сином богині щастя й краси Лакшмі, його дружина — Раті <106> («Любовна пристрасть»), його молодший брат — Кродга («Гнів», «Шал»), його дочка — Трішна («Спрага», «Жага»). Давньоіндійська література зазначає, що чоловік вчинить тяжкий гріх, коли не відповість взаємністю закоханій у нього жінці. У «Махабгараті» Арджун, могутній воїн і родич Крішни, мусив цілий рік бути євнухом через те, що не прийняв кохання апсари Урваші, згадуваної ще в «Рігведі».
Культ емоційного, любовного начала одігравав визначальну роль у поклонінні богові Крішні як втілення кохання. В давньоіндійському образотворчому мистецтві неабияка роль належить різним любовним символам, найбільш частими й відомими з яких є лінгам, що уособлює божественне творче начало (Шіва) і йоні (слов'янське лоно) — природна жіноча енергія, яка сприяє прояву енергії Шіви. Ці особливості яскраво відбилися в храмовій скульптурі Каджурахо, Конараку тощо.
Ці факти, далеко не всі, засвідчені в численних літературних та іконографічних джерелах, що мають паралелі і в інших культурах, серед них і в слов'янській, показують, наскільки значне місце посідало поняття кама в давній і середньовічній культурі Індії, в уявленнях її народів, у віруваннях, звичаях, обрядах і ритуалах.
Бог Кама має багато імен та епітетів: Манасіджа — «Зроджений у душі», Мадана — «Захмеляючий», Шамантака — «Позбавник спокою», Кандарпа — «П'янливець», Манматха — «Бентежник душі», Пушпадгану — «Квітколукий», Панчасаяк — «П'ятистрілий», Кусумаюдга — «Квітозбройний», Пушпачапа — «Квітконосний», Макарадгваджа — «Макаростяжний» тощо. Багато імен та епітетів Ками сьогодні стали поширеними чоловічими й жіночими іменами. Скажімо, ім'я Манматха мав відомий бенгальський письменник Манматха Рой, автор першої в Індії п'єси про Тараса Шевченка, яка звучала й по Всеіндійському радіо.
Ім'я Кама входить у географічні назви: Камагірі — «Гора Ками», Кам'яка — озеро й назва лісу, в якому деякий час перебували вигнанці-пандави, герої «Махабгарати». Цікаво відзначити, що в теперішніх українців побутує прізвище Пандай (на Закарпатті); античні автори на схід від Меотиди (Азовського моря) фіксують річку Панда; Панда також — урочище в Симеїзі (ІА, 259). Камакх'я — місце прощі на річці Девіка, на якій розташоване місто Мультан, а на Україні чимало річок типу Дівка, Дівуха, Дівич, Дівичка. З історичним індійським Мультаном, столицею Сінду, О.Трубачов співвідносить назву Мінтана — так у давнину називався Таманський півострів, де жили сінди (ІА, 256).
Компонент Кама або кама входить в імена та епітети богів: Камакші (або Камакх'я), досл. «Камоока» — богиня, жіноча іпостась <107> Шіви; Камешвара — «Владика бажань/прагнень», епітет бога Кубери, охоронця земних багатств і півночі, приятеля і сусіди Шіви по горі Кайласі в Гімалаях, де обидва мешкали; Камарі — «Ворог Ками», Камадгвансін — «Нищитель Ками», епітети Шіви; Камапала, «Захисник прагнень/бажань» — епітет старшого брата Крішни на ім'я Баладева, яке відбите в українському антропоніміконі як прізвища Болудей та Білдей; Камаджіт — «Переможець Ками», епітет Сканди, сина Шіви, й самого Шіви; Камаватара, «Втілення/Аватара Ками» — ім'я Прадьюмни, сина Крішни (за деякими переказами, Шіва оживив Каму в подобі сина Крішни); Камапатні, Камакала — епітети Раті, дружини Ками; Камадгену, Камадухі, Камада — божественна корова, що сповнює всі бажання — вона належала мудрецеві-ріші на ім'я Васіштха (досл. «Найбагатший»), нащадки якого носили пасмо волосся на виголеній голові, тобто «оселедець».
Носіями імен з компонентом Кама були переважно представники соціальної верхівки, особливо царі, цариці, царівни, царевичі тощо. Це видно хоча б на «Океані сказань», творі кашмірського поета Сомадеви (ХІ ст.), частково перекладеного й українською мовою.
Цариці: Камаліла — дружина славнозвісного царя Вікрамадітьї, покровителя поетів і вчених; Маданадантра — дружина царя Вірабгуджі; Маданаманджарі; Маданавалі; Кандарпасена.
Царівни: Анангаліла — дочка царя Дгармагопи; Анангапрабга (інше ім'я — Анангараті) — дочка царя Вірадеви; Маданасена — дочка царя Вірабгати; Маданалекха — дочка царя Вірасени; Маданарекха; Маданасундарі; Анангасена.
Гетери: Камасена, Маданамала.
Щодо гетер, то «Камасутра» мовить, що наділена вродою, лагідною вдачею та іншими чеснотами гетера, а особливо якщо вона знає 64 мистецтва, посідала високе місце в зібранні людей — її шанує цар і хвалять достойні люди, до неї прагнуть, її відвідують, у ній вбачають взірець. Ці 64 мистецтва передбачали вміння співати, малювати, грати на музичних інструментах (навіть у воді), чепуритися, грати в азартні ігри, ворожити, чаклувати, розмовляти різновидами умовної мови, виготовляти діадеми, гірлянди, запашні олійки, їстівні відвари, соки та збуджуючі напої. Вони мусили вміти багато чого, навіть розбиратися в різьбленні, столяруванні, металургії, будівельній справі, не кажучи вже про науку кохання — камашастру (Камасутра, 32).