Таємниці розкриває санскрит

Слов’янський Купала, індійський Крішна-Гопала мають свого іранського двійника. Іранська міфологія знає легендарного пастуха Гопат-шаха, напівлюдину-напівбика, — він пов’язується з водою і пожертви йому приносять при воді. Це цар-бик (бик з торсом людини), що живе в обітованій землі Еран Веж (авест. Ар’ян Веджа) і здійснює служіння богам на березі моря або річок. Гопат-шах ототожнювався з першолюдиною Гайомардом, досл. «Бик-людина». Уявлення про Гопат-шаха відбило вшановування іранцями бика. Цікаво, що як Крішна-Гопала, так і Гопат-шах має, так би мовити, дві іпостасі — божество і міфологізований образ правителя певної країни (в іранському випадку — країни Гопат). Іранський титул та ім’я Гопат сходить до авестійського гао-паті — «владика худоби». Титул шах — «цар», «владика» додався пізніше і є, по суті, тавтологією, бо шах і паті, власне, означають одне й те саме — «правитель», «владика». Де Шах сходить до індоіранської основи кшатр/хшахр — «сила», «влада», з якої <96> утворений і індійський термін на означення військового стану — кшатріїв; цю ж основу бачимо і в іменах родоначальників скіфського народу — Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай, а також у слов’янському терміні цар, рясно відбитому в українських прізвищах. А паті, як уже мовилося, споріднене із санскр. паті й сходить до індоєвропейської основи па- («охороняти», «захищати», «берегти»).

Крилаті бикоподібні істоти з людськими головами в ахеменідській столиці Персеполі, як вважають дослідники, і є зображеннями Гопат-шаха, хоча дехто схильний вважати, що іранці запозичили цей образ із мистецтва Ассирії як суто декоративний прийом. Проте вірогідніше те, що в зображення цих фантастичних істот вкладали цілком певне, пов’язане з релігією, значення. Численні зображення Гопат-шаха сасанідського періоду наявні на різьблених кам’яних печатках і їх відбитках на глині.

Таким чином, маємо ряд імен, що мають спільний компонент — пал/-пол. Це, насамперед, Купала, Гопала, Аполлон, Тавропола, причому останнє ім’я має Діва-Артеміда, якій поклонялися загадкові таври. Це ім’я виявляє семантичну тотожність перших компонентів із значенням «бик» і етимологічну — других, тобто — пала й — пола. Сюди ж долучається ще одне ім’я з Північного Причорномор’я — Сосіпол, його подають боспорські написи. Ім’я це не можна не співставити з індійським іменем Шішупала. Причому вкрай істотно, що в «Махабгараті» Шішупала має безпосередній стосунок до Крішни-Гопали. Шішупала доводився двоюрідним братом Крішні, а обидва вони прагнули собі в дружини Рукміні, через яку Крішна мусив відтяти Шішупалі голову своїм диском-чакрою.

Цікаво й те, що ім’я Сосіпол властиве й етрускам: у них це — божество, якому разом з богинею Ейліфією присвячувалися навіть храми. Сосіпол був божеством-дитиною, причому саме це ім’я дослідники тлумачать як «рятівник міста», трактуючи — пол від грецького поліс «місто», а Сосі — як «Рятівник». Проте таке тлумачення неправомірне, бо — пол насправді означає не «місто», а <97> «захисник», «оборонець», а Сосі — «дитина». Це підтверджує значення індійського імені Шішупала із санскриту, де Шішу- означає «дитина». Тобто виходить, що Сосіпол і Шішупала — одне й те саме ім’я, передане засобами різних мов. І означає воно — Дитина-захисник. Обидва імені мають спільне походження і однакове значення, а фіксація їх на території України має свідчити, що індійці й етруски свого часу мали схожі міфологічні уявлення, що вони сусідили або й жили разом у цьому ареалі.