Таємниці розкриває санскрит
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Лингвистика
Электронная книга - «Таємниці розкриває санскрит». Краткое содержание книги:
В українців ляля — ім'я головної граючої дівчини у весняному хороводі під цією ж назвою, що влаштовується 22 квітня, напередодні святого Юрія. Дівчина-ляля сидить у вінку й зелені серед хороводу, який танцює і співає довкола неї. Їй до ніг кладуть вінки із зелені, після чого вона роздає подругам сир, молоко, кисле молоко, масло тощо. Тобто тут переважають ті ж молочні продукти, що й при святкуваннях, присвячених Крішні-Гопалі.
Сюди ж лягають деякі інші слова, засвідчені, зокрема, в «Словарі» <111> Бориса Грінченка і стосовні до нашої розмови.
Ляля, лялечка — пестливе щодо дівчини або жінки: Добридень, моя кралечко, моя лялечко!
Леліяти — викохувати, пестити: Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла.
Леління — тиха течія, тихоплин.
Лельо, лелько — батько, батечко.
Лельом-полельом — ледь переставляючи ноги. Що ти ходиш лельом-полельом, наче тобі ступінь по червінцеві!
Леле, лелечко! — вигук, а також приспів у дитячих іграх та пісеньках, що іноді зберігають надзвичайно архаїчні уявлення. Тим більше, що ті ж дитячі пісеньки й веснянки знають і приспів ладо. Леле, діду, леле, бабо, леле, Коваленку! Та понесім погуляти дитину маленьку… Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко.
Повертаючися до Ками, нагадаємо, що основна зброя його — лук, у якого тятива з бринливих бджіл і п'ять квіткових стріл. Причому лук — із цукрової тростини, а п'ять стріл оперені п'ятьма найчарівнішими квітами, серед них і лотосом, квіткою Вішну й Лакшмі. Саме з цими атрибутами Ками, пов'язані його найчисленніші й найпопулярніші епітети й імена, багато з яких сьогодні стали жіночими й чоловічими іменами:
Кусумастра, Пушпастра, Кусумаюдга, Пушпаюдга — «Озброєний квітами»;
Кусумадгваджа, Пушпадгваджа — «Квіткостяжний», «З квітами на стягу»;
Пушпакету, Кусумакету — «Квіткоемблемний», «Квіткосимвольний»;
Пушпадгануш, Кусумадгануш — «Квітколукий»;
Пушпадганвана, Кусумадганіана — «Квітодержний».
Особливо часті імена й епітети Ками, пов'язані зі стрілою, на означення якої санскрит знає багато синонімів, але у випадку з Камою найчастіше вживаються три — ішу, бана (вана), шара:
Кусумешу, Кусумабана, Кусумашара — «Квіткострілий»;
Пушпешу, Пушпабана, Пушпашара — «Квіткострілий»;
Панчешу, Панчабана, Панчашара — «П'ятистрілий»;
Камешу, Камабана, Камашара — «Камострілий» або «Коханнєстрілий», при тому, що слова камешу, камабана, камашара можуть просто означати «любовні стріли» або «стріли Ками» (пор. стріли Амура або амурні стріли).
Щодо любовних стріл, то цікаві дані подає «Атхарваведа» — веда магічних замов і дійств. Чоловік, який прагне здобути прихильність жінки, яка байдужа до нього, пронизує стрілою її глиняне зображення в місці, де має бути серце. Це символізує те, що стріла Ками (інакше — любовна стріла) пронизує любов'ю до нього серце жінки, небайдужої йому. Водночас чоловік промовляє:
«Нехай невідворотний Кама вразить тебе! Щоб стала ти беззахисною перед ним на своєму ложі! Цією невідпорною стрілою Ками я прони<112>зую твоє серце. Стрілою, яка оперена жаданням, вістря якої — кохання, а стрижень — пристрасть. Цією стрілою, несхибно спрямованою, нехай вразить Кама твоє серце» (АВ, 173).
Не менш виразна й відверта замова жінки, що прагне звоювати чоловіче серце. Замова супроводжується тими самими магічними діями, тобто пронизуанням розпеченою стрілою зображення того, хто полонив жіноче серце. Крім цього, при такій любовній замові довкола розкидаються боби, спалюються наконечники стріл тощо (АВ, 361).
В українських магічних любовних (приворотних) замовляннях аналогом серця, що тане від кохання, є віск. В цьому плані показова замова: «Щоб тебе за мною так пекло, як пече вогонь той віск! Щоб твоє серце за мною так топилося, як топиться той віск, і щоб ти мене тогді покинув, коли найдеш той віск» (УЗ, 47). Або:
«Полети ж ти, огненний бугало, до козака у двір, де ти його спобіжиш: чи в лузі, чи в дорозі, чи в наїдках, чи в напитках, чи у вечері, чи у постелі, - учепися ти йому за серце, затоми ти його, запали ти його» (Зорі-зориці, 218).
Слово бугало цілком може осмислюватися тут як «стріла», бо бугало летить до козака у двір і має запалити серце козака розпеченим вістрям. На індійському грунті для таких цілей часто-густо якраз і розжарюють кінчики стріл.
Тож саме на епітети Ками — Кусумашара, Пушпашара, Панчашара та Камашара, які містять компонент — шара із значенням «стріла», слід, очевидно, й звернути найпильнішу увагу при з'ясуванні імені Камасарія. А особливо на ім'я Камашара, яке може бути спорідненим, а то й тотожним імені боспорської цариці. Тільки слід мати на увазі, що Камашара — чоловіча форма імені, а жіноча буде — Камашарі. Оскільки існують паралельні форми жіночих та чоловічих імен Сіта й Шіта, Сіва й Шіва, Сарасваті й Шорошшоті, то, очевидно, може існувати й форма від Камашарі як Камасарі або Комосарі, залежно від того, властиве тій чи іншій індійській мові акання чи окання. Що ж до закінчення — я, то й воно знаходить своє пояснення. Наприклад, у сучасній мові хінді, основа якої — санскрит, закінчення —ій утворює прикметники чоловічого роду від іменників, а закінчення —ія утворює прикметники жіночого роду. Точнісінько це саме бачимо і в українській мові, де закінчення — ий властиве для прикметників чоловічого роду (молодий, любий, ніжний, високий), а — а (або — ая) — для жіночого (молода-молодая, люба-любая, ніжна-ніжная, висока-високая тощо; друга форма зараз притаманна здебільшого пісенно- поетичній мові). Тож, певно, це правило відбилося і на імені Камасарія. Тим більше, що і в сучасному індійському іменотворенні таке явище живе і діє: поряд із жіночими іменами <113> Сона, Рупа, Дгані, Пхуль існують і форми Сонія, Рупія, Дганія, Пхулія тощо.