Нові пригоди Електроніка
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-661-446-4
- Переводчик: Микола Видиш
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нові пригоди Електроніка». Краткое содержание книги:
Створений фантазією письменника Євгена Велтистова «електронний хлопчик» Електронік давно став одним із найулюбленіших героїв дітвори у багатьох країнах світу. У повістях «Переможець неможливого» і «Нові пригоди Електроніка» всюдисущий «хлопчик із чемодана» не лише активно допомагає своїм друзям створювати грандіозний проект майбутнього — «Космічний корабель «Земля», але й встигає закохатися.
Відомо, наприклад, що кількість варіантів у шаховій грі становить приблизно 10120. Якби Електронік грав чесно, перебираючи всі варіанти, як він звик це робити, то йому не вистачило б на одну партію не тільки людського життя, а й кількох тисячоліть. Навіть якби Електронік навчився лічити в мільйон разів швидше, він однаково не встиг би зіграти жодної партії, бо кількість комбінацій лишалася б надто великою — не 10120, а 10114.
Електронік утратив спокій. Бар’єр нової лічби був для нього нездоланним.
Електронік болісно переживав, що він не людина! Люди — Електронік бачив це — постійно робили відкриття, не перебираючи весь потік інформації, що надходила; вони багато працювали, але не механічно — вміло й винахідливо; результат приходив немов сам по собі, у хвилину осяяння. Інакше, як сказав професор Громов, не було б чемпіонів з шахів, полководців, учених. Електронік так не міг.
Сироїжкін розгублено дивився на двійника, почуваючи себе безсилим.
— У цій голові, — Електронік потер долонею лоба, — проаналізовані й зібрані перемоги Сократа, Архімеда, Македонського, Колумба, Наполеона, Ферма, Ейнштейна та багатьох інших. Мільйони великих відкриттів і… помилок.
З розповіді Електроніка було ясно, що він марно виконав велику роботу. Він точно встановив, що за останні дев’ятсот років у всіх енциклопедіях світу названо геніальними 29 771 людину. Отже, в середньому на кожний рік припадало 33,7 генія в тій чи іншій сфері діяльності суспільства. Вивчивши життєписи багатьох тисяч великих людей, Електронік розгубився. Серед них він не знайшов жодного точно сформульованого прийому праці, який допоміг би йому подолати бар’єр механічної лічби. Жодного математичного знака, який позначав би народження геніального творіння.
— Формула геніальності? — пробурмотів Сергій. — От буде здорово, якщо ти її виведеш!
Електронік похитав головою.
— Цією формулою користуються лише люди. Але її ніде немає… Певно, я маю вивчати саму людину, щоб зрозуміти, як вона мислить.
Сироїжкін щиро зрадів з висновку:
— Вивчай, Електрошо! Починай одразу ж, починай з мене. — Він набрав поважного вигляду. — Давай будь-які запитання! Не соромся.
— А як вивчати людину? Якими засобами? — запитав друг.
Сергій задумався.
Справді, як вивчати його, Сироїжкіна, коли він сам не знає, чим живе зараз і що захоче через якусь хвилину? Іноді він думав: хто він такий — Сергій Сироїжкін? І уявляв своє обличчя, ніби дивився у дзеркало. А якщо глянути глибше? Як він, наприклад, думає? Ясно, що працюють у ці хвилини всередині нього якісь складні механізми пам’яті й він звично ними керує. Але як вони діють, як він, Сироїжкін, керує собою і в чому полягає формула геніальності людини, яку шукає Електронік, він не уявляв.
— На багато серйозних запитань немає ще відповіді у книжках, — сказав Електронік. — Зокрема, про твій скажений вірус.
— Який ще там вірус?
— Коли ти бліднеш або червонієш.
— Це все брехня щодо віруса, — признався Сергій. — Просто я хвилююся, коли чую про неї. Кажу тобі одному.
Сергій схопив зі стола аркуш, прочитав свої вірші.
— Це я для неї складав, розумієш? Вивчай мене, вивчай!
Електронік оцінював здобуту інформацію.
— Прочитай ще вірші, — несподівано попросив він.
Сергій здивувався, але почав читати, згадуючи те, що він учив. Спочатку несміливо, напівголосно, потім упевненіше, навіть з виразом. Електронік стояв нерухомо: він вбирав у себе незнайомі звуки й словосполучення.
— Поети стисло й точно передавали важливу інформацію, — сказав Електронік, коли Сергій замовк. — Мені здається, поети, художники, музиканти знають те, що я шукаю.
Сироїжкін здогадувався, що в схемах Електроніка точиться складна боротьба, що він приймає важливе рішення.
— Я згадав Ньютонові слова, — хрипло сказав Електронік. — Він уявляв себе маленьким хлопчиком, який грається на морському березі камінчиками й черепашками, тоді як перед ним лежить великий непізнаний океан істини… Океан істини це дуже багато для однієї людини. А я навіть не людина.