Нові пригоди Електроніка
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-661-446-4
- Переводчик: Микола Видиш
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нові пригоди Електроніка». Краткое содержание книги:
Створений фантазією письменника Євгена Велтистова «електронний хлопчик» Електронік давно став одним із найулюбленіших героїв дітвори у багатьох країнах світу. У повістях «Переможець неможливого» і «Нові пригоди Електроніка» всюдисущий «хлопчик із чемодана» не лише активно допомагає своїм друзям створювати грандіозний проект майбутнього — «Космічний корабель «Земля», але й встигає закохатися.
— Чому ж Галілсй звернувся до комедії? — ледь примружившись, запитав Таратар. — Адже це література?
— Саме тому, — серйозно заявив Професор. — Данте міг не знати всіх тонкощів геометрії. Але Галілей справедливо гадав, що поезія, музика, мистецтво грунтуються на математичних принципах. Я цілком згоден з ним і процитую слова самого Галілея: «Філософія написана в грандіозній книзі природи, яка відкрита нашому пильному зорові. Але прочитати цю книгу може лише той, хто навчився розуміти її мову й знаки… А написана вона мовою математики». — Професор переможно сів на місце.
— Дозвольте додати? — запитав Сироїжкін і урочисто прочитав ще один вислів: — «Весь наш попередній досвід приводить до переконання, що природа є здійсненням того, що математично найпростіше показати». Вибачте, Семене Миколайовичу, я хочу лише нагадати, що це сказав Ейнштейн.
Підняв руку Електронік і рівним голосом процитував:
— «Три справи покладено на нього: по-перше, визволити звуки з рідної безпочаткової стихії, де вони перебувають; по-друге, довести ці звуки до гармонії, надати їм форму; по-третє, запровадити цю гармонію в зовнішній світ».
— Це теж про математику? — запитав схвильований Таратар.
— Так сказав Олександр Блок про призначення поета, — пояснив Електронік. — Але, по-моєму, це слушно і для математика.
— Оголошується перерва, — несподівано запропонував учитель.
За сніданком в їдальні восьмикласники одержали від кухаря різної величини порції і знову переконалися, що дуже дивно існувати без звичного рахунку. Сироїжкін, виявивши, що його котлета удвічі менша за Професорову, замислено спитав:
— Хотів би я знати, скільки в ній грамів?.. Чому помиляється кухар? Невже і його підмовив Таратар?
— Забудь, Сергію, про грами, — порадили йому приятелі, — забудь про час, шахи й шашки на перерві, про свою Наднову, навіть про Електроніка. Хіба ти не знаєш Таратара? Ніколи не вгадаєш, що він придумає…
— Жартувати так жартувати! — пробурмотів Сергій…
Коли вчитель зайшов до класу, на дошці він побачив величезні літери:
«ДАЄШ МАТЕМАТИКУ!»
— Чудово! — посміхнувся Таратар. — Я задоволений вашим «сердитим» висновком. Ще недавно ви говорили мені, що не хочете бути чистими математиками, що обрали інші професії. Признаюся, спочатку мені було прикро. Але після деякого міркування я схвалив ваш вибір. І вирішив перевірити: даремно я вас учив усі ці роки чи не даремно. Ви довели мені, що хоч би ким ви стали в майбутньому — фізиками, інженерами, робітниками, біологами, — ви будете математично мислити. Я не помилився щодо вас… Я задоволений своїм класом.
— А то який же ми клас без математики? — буркнув Сироїжкін. — Смішно навіть.
— Класом може бути і клас ссавців, — проспівала єхидна Кукушкіна.
— Спасибі! — відповів їй Сергій. — Ти, я бачу, спеціаліст найвищого класу.
— Сукупність цифр трьох сусідніх розрядів числа теж, між іншим, клас, — нагадав Професор.
— Ну, це вже класика! — проголосив Гусєв.
Усі розсміялися, і Таратар найголосніше.
— Запишіть нове завдання, — сказав він, дуже задоволений.
Діти розгорнули зошити. Вони знову почували себе єдиним восьмим «Б».
— Та ви хитрун, Семене Миколайовичу! — торжествував директор. — Вітаю з прекрасним уроком!
— Нічого особливого, — махнув рукою математик. — У мене до вас ще одне прохання. Дайте мені офіційну відпустку на два дні. У мене купа рукописів восьмого «Б».
Директор уважно слухав.
— Сукупність усіх цих робіт становить цікавий задум прийдешнього — великий проект, який придумали учні, — мовив Таратар. — Багато чого в цих роботах мені неясно, треба розібратися… Крім того, не далі, ніж учора, я одержав поштою сто двадцять сторінок машинопису. Автор доводить, що я останнім часом припустився немалих помилок! Уявляєте?
Директор з цікавістю глянув на вчителя, якого знав не один десяток років, прикидаючи, яку ж іще хитрість задумав невгамовний Таратар.
— Невже так багато помилок? Хто цей жартівник?
— Цю працю підписав Електронік. Від імені восьмого «Б».
— Розберіться, Семене Миколайовичу… В помилках корисно розібратися… Але ж хто вас замінить на ці дні? — Директор дістав розклад. Усі вчителі старших класів були зайняті.
— Я гадаю, Електронік, — запропонував Таратар. — На всякий випадок пораджуся з Гелем Івановичем Громовим. Дозволите?
Він набрав номер, попросив професора до телефону.
— Громов підтримав пропозицію, — повідомив Таратар. — Річ у тому, що Електронік переживає кризу, розв’язує дуже складну задачу.