Доки світло не згасне назавжди

Рута звела брови. Не те щоб вона категорично не сприймала куріння, просто за майже два місяці, відколи вони почали зустрічалися, жодного разу не бачила Лару із сигаретою. Хлопець затягнувся, а Рута, насупившись, пригадала злощасний вечір у гуртожитку, коли хтось із компанії (нібито Божинда) пустив по колу косяк. Рута відмовилася, бо на той час уже відчувала, що перебрала. Вона пам’ятала пласкі Артемонові жарти, пам’ятала голосний і зворушливий Ларин сміх і так само добре пам’ятала, що Лара не курив – ні косяка, ні цигарок, – хоча й пив на рівні з усіма. А тепер він стовбичив перед нею з цигаркою, що немовби приклеїлася до губи, й діловито пускав дим крізь ніздрі. Рута подумала, чого ще вона може не знати про нього.

Сховавши запальничку, Лара взявся перекочуватися з п’яти на носок, і якимось дивом завдяки цим примітивним рухам напружена мовчанка, що повисла між ними, почала здаватися йому не такою дошкульною.

– Ну то говори, – зронив він.

Двигун продовжував працювати.

Рута з награною огидою тицьнула пальцем у сигарету.

– Ти куриш?

І відразу збагнула, що не повинна була цього запитувати. Це відволікало від основного, крім того, давало Лаврику шанс почутися незаслужено скривдженим. І хлопець із вдячністю за нього вхопився:

– Це що, блін, так важливо?

– Я не знала.

– Я не маю права покурити, чи як? Будеш тепер мені вказувати, що робити?

Рута спалахнула:

– Заткнись!

Він криво всміхнувся:

– Ти ж хотіла поговорити.

Рута поборола бажання розплакатися. Відчувши це, Лара припинив ховати погляд. І тоді, пильно глянувши в очі кольору туману, дівчина несподівано збагнула, що Ларі начхати. Її стан не викликав у нього навіть секундного інтересу. Хлопець дивився на неї без жодного виразу на обличчі, безтурботно виставляючи напоказ риси, про наявність яких у його характері Рута ще мить тому просто не здогадувалася. Вона нарешті помітила єхидний вогник у погляді й зрадливу посмішку в кутику скривленого рота, а тоді несамовито розлютилася. Як вона могла не бачити цього раніше? Сестра мала рацію – довбаний імбецил! Тепер Руту дратувало в ньому все – рудувата борода й неохайне волосся, коротка шия та глузливий рот, а ще його запах, голос і дим, що виходив із рота. Та що там, він навіть стояв якось неправильно.