Доки світло не згасне назавжди
- Автор: Кідрук Максим Іванович
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171272927
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Доки світло не згасне назавжди». Краткое содержание книги:
Опинившись у квартирі, Рута тінню промайнула коридором і зачинилась у своїй кімнаті. Серце вискакувало з грудей. Трохи заспокоївшись, вона обстежила пакування. «ULTRA® – ультрачутливий тест на вагітність». Потім прочитала інструкцію на звороті. Зібрати сечу в чисту посудину… опустити тестову смужку правильним боком приблизно на п’ятнадцять секунд… не перестаратися з чеканням… і через три хвилини на індикаторній поверхні має з’явитися результат: дві поперечні смужки – вона вагітна, одна – не вагітна.
Нічого складного… якщо не зважати на те, що її за цим можуть побачити батьки.
Дівчина покрутила головою, вишукуючи що-небудь, що могло б згодитися замість посудини. Попервах нічого путнього вигадати не вдавалося, Рута навіть зважувала думку, чи не взяти кавову чашку, але, розуміючи, що по неї спершу треба прокрастися на кухню, а потім пронести назад і непомітно вимити, відкинула її. Зрештою вирішила скористатися ковпачком від експрес-кондиціонера для волосся. Він був чистий, і його мало вистачити.
Сховавши ковпачок до кишені шортів і тримаючи в долоні телефон та коробочку з тестом, Рута застигла перед дверима.
Просто навпроти її кімнати розташовувалася спальня батьків. Григору достатньо буде підвести голову від книжки, щоб помітити, що донька несе щось у руці. Напевно, хвилину дівчина ловила ротом тишу, а тоді, роззирнувшись, схопила вільною рукою перше, що трапилося під руку. Книжку. Затуливши нею телефон і тест, затамувавши подих, вона вийшла з кімнати, прошмигнула до туалету та замкнулася зсередини.
Батько навіть не глянув у її бік.
Поклавши книжку під ноги, Рута розірвала пакування та покрутила в руках тест: біла смужка завдовжки сантиметрів десять і завширшки менше за сантиметр. На відстані трьох-чотирьох сантиметрів від нижнього краю проходить поперечна фіолетова лінія з приміткою, що далі цього рівня тест у сечу не опускати. Посередині – порожнє індикаторне поле.
Дівчина зняла шорти, тремтячими руками дістала ковпачок і, підвівшись над унітазом, наповнила його. Запустивши на смартфоні таймер, обережно поставила ковпачок на підлогу, вмочила в сечу тестову смужку та залишила її зануреною на п’ятнадцять секунд. Упоравшись, Рута поклала смужку на зливний бачок, а вміст ковпачка вихлюпнула в унітаз. Насамкінець обнулила таймер і, відвернувшись, стала чекати.
Це нагадувало очікування на результати екзамену, лише в тисячу разів гірше. Власне, відчуття здавалися гіршими за будь-що, знане Рутою до цього. Через хвилину та п’ять секунд вона не витримала й зиркнула на тест. Одна смужка вже проступила й чітко виднілась у верхній частині індикаторного поля. Внизу під нею поки що було порожньо.
Тремтіння рук стишилося, і Рута нарешті зауважила, що за книгу взяла із собою. Хлоя Бенджамін «Шукачі безсмертя». Вона досі не повернула її Анні Чорнай. Згадавши Якова Демидовича, дівчина підняла книжку з підлоги й тоскним поглядом утупилася в обкладинку. Коли вона знову кинула погляд на смартфон, на таймері добігала кінця четверта хвилина.
Рута зітхнула. Уже час. Вона відклала телефон, заплющила очі та навпомацки зняла тест із бачка. Потому ще півхвилини так і сиділа: не розплющуючи очей, тримаючи в лівій руці книжку, а правою – самими кінчиками пальців – стискаючи тест. Дівчина завмерла, неначе боялася, що світ довкола неї почне розвалюватися, а потім, глибоко вдихнувши, розплющила одне око й подивилася на смужку.
Наступної миті Рута відчула, як повітря безшумно витікає з легень. Під верхньою, дуже чіткою та рівною, з’явилася ще одна, бліда й ледь помітна, поперечна смужка. Дівчина розплющила друге око й упевнилася: смужок абсолютно точно було дві. Книга в її руці стала невагомою, а низ живота звело пекучими судомами.
Вона вагітна.
9
Вона вагітна. Рута не могла повірити: Лара скористався нею, поки вона спала. Сама думка про це була такою огидною та принизливою, що якийсь час, упершись лобом у книжку, дівчина гнала її геть. Рута спробувала зосередитися на тому, що тепер робити, але не змогла нічого вигадати. Збуджений мозок уперто підсовував у свідомість одну й ту саму карикатурну картинку: щойно дівчина заплющувала очі, відразу немовби бачила себе в дзеркалі – з велетенським опуклим животом.
Зрештою Рута вийшла з туалету. Безшумно ковзнувши до своєї кімнати, заховала коробочку з тестом углиб шухляди з білизною, вмостилася в узголів’ї ліжка та притисла ноги до грудей. Попри застояну духоту кімнати, нею тіпало, наче від холоду, і водночас спиною стікав піт. Руки тремтіли так, що боялася впустити телефон. Дівчина не стала активувати Вайбер – остерігалась, аби хтось поруч Індії ненароком не підслухав розмову, – натомість відкрила журнал викликів, знайшла номер сестри й зателефонувала.