Київ — New York

— Ти змерзла!

Він узяв мене на руки й відніс на ліжко, намагаючись накрити собою моє холодне тіло. Але порівняно з усім іншим холод здавався несуттєвим і зовсім мене не турбував. Я знову й знову віддавалася Джастіну за велінням серця. Я здалася.

Я заснула на його плечі, коли нью-йоркський ранок був у розпалі. Кудись поспішали автомобілі й автобуси. Сотні тисяч людей сідали в потяги метро. Містяни смакували просто на вулиці каву й хотдоги, гортали свіжі газети на автобусних зупинках. Земля й далі оберталася. А мені так хотілося, щоби життя за вікном обвалилося, не давши мені можливості піти та залишити Джастіна в минулому.

Уві сні я бачила білий будинок із рівним зеленим газоном. І мені було спокійно, бо Джастін сидів поруч зі мною на дерев’яній терасі й моя рука лежала в його руці.

Усупереч своїм очікуванням, я прокинулася абсолютно щасливою. Джастін був у душі, коли задзвонив телефон. Я подивилася на екран і, побачивши знайомий набір цифр, неохоче натиснула на кнопку прийняття виклику.

— Я телефонував тобі вчора близько одинадцятої! — Олег нервував і забув привітатися зі мною.

— Ну, передусім, привіт! Хіба ти телефонував? — розігрувала я здивування. — Ніби ти не знаєш, що я рано лягаю.

Моя брехня була бездоганна.

— Чомусь вирішив, може, ти в місті з Полом. — Він перевіряв мене.

— Пол на кілька днів відлетів до Франції. — Я подивилася на годинник. — Ти на роботі? Що робив?

— Переживав за тебе.

У душі вимкнулася вода. Я сіла в ліжку, поправляючи волосся.

— Я забалакалася з тобою, потрібно бігти. Перетелефоную пізніше. Люблю тебе. — Я поклала слухавку, не чекаючи його відповіді.

Вода в душі знову ввімкнулася. Коли я відчинила скляні двері кабіни, він стояв до мене спиною, і мильний струмінь стікав між його лопаток. Обернувшись на потік холодного повітря, він одразу притягнув мене до себе, огорнувши задушливою парою. На мені була тонка нічна сорочка. Намокнувши, вона прилипла до тіла, повторюючи його вигини. Спіймавши захоплений погляд, я потонула в ньому, забувши про Олега. Перебуваючи на сусідній півкулі й не розуміючи, що відбувається зі мною, він, напевно, міряв кроками кабінет, тиняючись від стіни до стіни з келихом коньяку. Проте яка різниця, що він робив?

— Аліса всміхається, — прошепотів Джастін і торкнувся губами моєї щоки.

До школи я їхала на таксі. Одна. Джастін пішов на метро. Це було моїм проханням. Я не хотіла, щоби наші стосунки стали надбанням публіки. Я була занадто затиснута та зважала на думку оточуючих. Раніше в мене не було можливості довіряти своїм почуттям.

А Джастін не міг зрозуміти, чому наші стосунки треба приховувати. Йому хотілося кричати про них на весь білий світ, як хлопчиськові, який у дворі розмахує новенькою машинкою перед носом своїх друзів. Я говорила, що не люблю підвищеної уваги. І врешті він удав, що повірив.