Перстень Борджіа

Свідки тих подій і часів у своїх мемуарах одностайно висловлюються, що папа ніколи не був такий бадьорий і задоволений й ніколи не мав такого гарного здоров’я і настрою, як у ті останні роки свого життя; саме таким побачив його на аудієнції юний кардинал Джованні Гамбаріні, з’явившись до нього з по–юначому схвильованим серцем, сповненим палкої відданості після третього келиха церковного вина. Ну і що ж знайшов нового юний кардинал Гамбаріні на острові Монте К’яра, на який, за донесенням патера Люго, він вирядився, прийшовши до пам’яті після своєї прикрої летаргії?

— Гадаю, що Ваша святість добре знає про те, хто насправді ховається за титулом графа ді Монте К’яра, — сказав юний кардинал.

— Так, про це Моя святість знає справді вельми добре, — мовив папа. Він розмовляв не латинською мовою, якою звичайно розмовляв залюбки, і не літературною італійською, а діалектом своєї рідної Сієни, яким користувався, коли давав аудієнції людям, котрих не поважав і котрі не були йому симпатичні, якщо обставини, певна річ, дозволяли виявляти свою неповагу; навіть сам папа не може собі дозволити завжди поводитися так, як йому подобається і як припадає до смаку. — Але не кажіть, молодий кардинале, що мій любий Петр Кукань ховається за титулом графа ді Монте К’яра: він насправді є законним графом ді Монте К’яра, про що я можу заявити з усією відповідальністю, бо графом ді Монте К’яра його йменував я сам. Отже, його тотожність мене не цікавить. Натомість мене більше цікавить, звідки він узяв ті шалені гроші, якими сипле так, ніби сам їх виготовляє. Цією таємницею ваш давній приятель з вами не поділився?

Юний кардинал, щоб не виглядати в очах Його святості непоінформованим, швидко і сміливо відповів:

ss

— Поділився.

— Ну? І звідки ж він їх узяв?

— Сказав, що знайшов скарб знаменитого пірата Клау–са, — навмання сказав юний кардинал.

Папа здивувався.

— Пана Клауса фон Алькума? — перепитав він.

— Так, пана Клауса фон Алькума.

— Званого Перекидачем кубків?

— Так, званого Перекидачем кубків або Штертебеке–ром, — сказав юний кардинал.

— Гм, тоді при такому темпі, з яким витрачає гроші, він скоро збанкрутує, — зауважив папа. — Бо доведено наукою, що скарб Клауса фон Алькума навіть приблизно не може бути таким великим, як про це ходить поголоска, тому що Клаус устиг більшість награбованого пропити зі своїми друзяками. Але що ж іще цікавого, cardellino, ви можете розповісти? Як там ведеться моєму свавільному багатостраждальному Петрові, одному з тих, з якими мені не нудно і яких я завжди хотів би мати поблизу?

На це юний кардинал, заглушивши болісний укол ревнощів і неприязні, викликаний тим, що папа назвав його cardellino — адже це слово, хоча й має чотири перші літери однакові, не має нічогісінько спільного з його кардинальським саном, бо cardellino означає щиглик, — відповів, що графові ді Монте К’яра, себто Петрові Куканю із Кукані, очевидно, ведеться дуже добре, ба навіть так добре, що він з жиру дуріє, от і надумав за істинно батьківську ласку, яку виявляє йому Його святість, віддячити ганебною зрадою.