Перстень Борджіа
- Автор: Нефф Владимир
- Серия: Петр Кукань #2
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00723-3
- Переводчик: Иван Иванович Сварник
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Перстень Борджіа». Краткое содержание книги:
— Ідіть ви усі під три чорти, — сказав юний кардинал. — А якщо я застукаю ще хоч одну з вас, що підслуховує, тозвелю прилюдно відшмагати і поставити до ганебного стовпа, обмастивши медом.
— Еге, племінничок може бути гострим, мов меч, але тільки з такими безсилими старими клячами, — кинула герцогиня–вдова, коли юний кардинал знову підійшов до її шезлонга.
Сплівши пальці, він напівприсів, напівуклякнув біля її ніг.
— Люба, кохана тітонько, — зашепотів він, — ради Бога, облиште ці шпильки, притлумте неприязний тон і пам’ятайте, що ми пливемо в одному човні і що цей човен не відзначається надмірною надійністю. Уранці лист Петра сповнив вас таким оптимізмом, що ви почали говорити про наші сьогоднішні злидні й залежність як про щось минуще: отож знайте, що ви не помилилися і що ми можемо виплутатися з цієї нужди, але тільки тоді, коли потягнемо за одну шлею з Петром.
— Ніколи! — вереснула герцогиня–вдова, і груди її здійнялися мов вітрила, що вхопили вітер. Юний кардинал відразу підхопився, знову тихцем підійшов до дверей сусіднього покою, аби глянути, що роблять придворні дами. Тепер вони поводилися належним чином: спокійно сиділи на лаві біля протилежної стіни й, непорушні, освітлені лише зірками, виглядали як сомнамбули, що повсідались на гребені даху, випадково зустрівшись на нічній прогулянці.
— Не кажіть «ніколи», тітонько, доки не знаєте, про що йдеться, — зашепотів юний кардинал, повернувшись до герцогині. — Ми справді можемо одержати все, чого нас позбавили, — гроші, славу й силу, якщо допоможемо Петрові здійснити його певні плани.
— Ніколи! — скрикнула герцогиня–вдова ще голосніше, ніж спочатку. Юний кардинал знову схопився на ноги й цього разу нечутно рушив до дверей у коридор і рвучко відчинив їх. За ними, уважно підслуховуючи, стояв чернець, який раніше чатував у Рицарській залі.
— Це що таке? — накинувся на нього юний кардинал.
Чернець випростався і незворушно відповів:
— Прошу вашу Еміненцію ласкаво вибачити. Я почув крик і злякався, чи не трапилося тут чогось лихого.
І, вклонившись, відійшов.
— Які ж це певні плани у того мерзотника? — запитала герцогиня–вдова, коли юний кардинал знову повернувся до неї.
— Він хоче об’єднати Італію, — відповів юний кардинал.
— Тільки цього нам бракувало, — сказала герцогиня. — Звісно, саме цього.
— Далі хоче об’єднати всі народи під корогвою атеїстичного раціоналізму, — вів далі юний кардинал. — Або раціоналістичного атеїзму, не пригадую, як він це формулював.
— Не зважайте на деталі, — кинула герцогиня–вдова. Юний кардинал провадив далі:
— Задля цього він мусить скинути й ліквідувати папство як джерело забобонів, гноблення, темряви і злиднів.
Запопадлива схвильованість його голосу залишила герцо–гиню–вдову цілком холодною.
— Так, — сказала вона. — І що далі?
— А далі він хоче розгромити турків.
— Ну, що ж, — підсумувала герцогиня–вдова. — Це все зрозуміло. Я не можу зрозуміти лише одного: яка роль у цьому всьому припадає нам і як ми, за вашим власним висловом, маємо заробити свої гроші, славу й силу.
— Це дуже просто, — відповів юний кардинал і прошепотів герцогині на вухо про незначне завдання, доручене йому графом ді Монте К’яра, виконання якого буде ще простішим, якщо вона, його кохана тітонька, буде біля нього і сприятиме йому — а особливо коли надійде мить палацового перевороту — своєю присутністю, радою і допомогою. Від успіху цього перевороту залежить усе; відчинити брами Страмби буде вже дрібницею. Ну, тепер тітонька втаємничена у все, і юний кардинал твердо переконаний, що цей дотепний план їй подобається.
— Так, подобається, — кинула герцогиня–вдова.
— Самі бачите, що користь він принесе передусім нам, — вів далі юний кардинал, втішений, що тітоньку нарешті вдалося переконати.
— Так, це принесе нам користь, — сказала герцогиня–вдова. — Хоча й незначну, але на безриб’ї і рак риба.