Ірка Хортиця приймає виклик

Скинувши руки, хлопець гепнувся й розпростерся на підлозі. Спробував звестися. Але згори, вдаривши підметками йому в спину, спікірувала Ірка, а на плечі довгим стрибком звалився перевертень.

— Тримай його! В’яжи! Крути! — клубок тіл прокотився по коридору, а коли розпався, Тетянка знову зареготала.

Дві пари наручників скували Серьогу по руках і ногах, а крізь наручники було пропущено швабру. Серьога висів на ній, немов жертва людожерів у кіно.

— У-у-у, сміхотунка! Швабру покажи — і то ірже! — знизав плечима майор, котрий знову прибрав людської подоби. — А що тут смішного? Адже так зручніше! Я — попереду, сестричка й хлопчак — позаду. Нумо, взяли й потягли!

Ірка з Богданом та Ментівський Вовкулака підхопили швабру з двох боків — Серьога слабко заскімлив, провисаючи, — і, гордо тягнучи «впольовану» здобич, рушили до Іващенка.

— А хвости за вами хто підбирати буде? — спитала вслід Тетянка.

Ірка й майор дружно зиркнули собі через плече й нижче. А потім так само дружно поцікавились:

— Які ще хвости? Нема ніяких хвостів!

— Та я, власне, ось їх мала на увазі,— трохи розгублено пояснила Тетянка, киваючи на пані з папкою та бабцю-прибиральницю. — Вони надто багато бачили: перетворення, польоти. Напевно патякати будуть.

Вовкулака зміряв оцінювальним поглядом напівнепритомних жінок і буркнув:

— Так, проблемка! Одразу я її, мабуть, і не вирішу. Тим більше, пообідав зовсім недавно.

— Гаразд, ідіть! Ідіть собі до Іващенка, — відразу ж заквапилася Тетянка. — Я й сама впораюсь. Ідіть, ідіть, не затримуйтесь.

Процесія зникла, і лише тоді Тетянка полегшено зітхнула.

— Вирішить він! У-у-у, вовцюга! — пробелькотіло дівча й нахилилося до небажаних свідків. Обидві ледь-ледь розплющили очі й знову нажахано їх заплющили, побачивши над собою обличчя. — Не така вже я й страшна! — трохи образилась Тетянка. — Що ж мені з вами робити? — І тут вона радісно клацнула пальцями. — Знаю! — І відьмочка ледь чутно заспівала: — Ой, ходить Сон по вулоньці, в білесенькій кошулоньці… — Дихання жінок стало рівним, спокійним. А Тетянка все співала… — Ходить-ходить, тиняється, до пам’яті торкається. Ходи, Сонку, у колисоньку, приспи нашу дитиноньку, хай спить, не бубнить, що бачила — те забуде, що згадає — за сон має. Ось так!

Під стіною, прямо на підлозі, безтурботно заплющивши очі, спали бізнес-леді й бабця-прибиральниця.

— Це ж треба, — похитала головою Тетянка. — Зовсім Іващенко своїх службовців замучив, прямо в коридорі засинають від перевтоми! Та ще й сни такі дивні бачать: з перевертнями й літаючими дівчатками. Доведеться генеральному на позачергову відпустку розщедритись. — Відьмочка обережно підмостила папку з документами під голови жінкам і підтюпцем кинулась наздоганяти друзів.