Теплі історії про кохання
- Автор: Алексеєнко Анастасія, Безверхній Дмитро
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Брайт Стар Паблішинг
- ISBN: 978-966-2665-33-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Теплі історії про кохання». Краткое содержание книги:
ISBN 978-966-2665-33-8
© Брайт Стар Паблішинг, 2015
— Прив. ..т!.. — прохрипів чоловік. — А звідки ти знаєш, що це я? — поставив дурнувате запитання.
— Із твоєї здивованої пики! — посерйознішала дівчина. — Не чекав? — провела руками по пишних формах.
— Ні! Так!.. — розгубився Сторожук.
— Зразу підеш чи ще кілька хвилин посидимо? Потім ти згадаєш про нагальні справи, у кращому випадку, розрахуєшся й зникнеш із мого життя назавжди, — дівчина несподівано схлипнула. Від цього її чималенькі груди здригнулися в дивному танці.
Максові стало дуже жаль білявку. Так, вона вгадала його думки. Він справді збирався після першої ж чашечки кави потихеньку втекти з кафе. Ну, можливо, ще пообіцяти зателефонувати! Вона — не героїня його роману, він не любитель рубенсовських форм і не мерзне в ліжку зимою, аби використовувати їх (ці форми) хоча б для зігріву!
— Рада була познайомитись! — вичавила усмішку Елеонора. — Щасти тобі, Максе! — навіть підморгнула.
— А я ще нікуди не збираюся! — несподівано навіть для себе видав Сторожук. — Вечір у мене вільний, тож можемо трішки посидіти! — угамував свої первинні емоції.
Еля недовірливо втупилась у хлопця.
— Ти впевнений? — навіщось спитала.
— Більше ніж! — запевнив Макс, підкликаючи офіціанта.
За півгодини Сторожук зовсім забув про своє бажання втекти від дівчини. Елеонора, яка в паспорті була записана під симпатичним ім’ям Олена, виявилася веселою та відкритою. Вона встигла розповісти про свого чоловіка, з яким розлучилася після дворічного спільного проживання, посміятися над собою і своїм зовнішнім виглядом. Повідомити, що навчається на психолога, зазвичай вдягається набагато скромніше та й поводить себе інакше. Чомусь саме сьогодні подруга підбила її зареєструватися на сайті знайомств. Отже, це її перший психологічний експеримент.
— А чому тоді той хлопець за столиком біля виходу якось дивно відреагував на інформацію про побачення? — згадав Макс.
— А! Це мої однокурсники! Я ж усім в інституті розповідаю, що проблем з особистим життям зовсім немає! — дзвіночком засміялась Оленка. — Треба тримати імідж на висоті! — смішно закопилила губу.
Оленка сиділа навпроти, з товстенькими щічками, милим носиком, який із викликом кирпато стирчав догори, з макіяжем, який трохи втратив свій шик... І такою близькою в цей момент вона чомусь видалася Сторожукові, що відчув, як задихається від ніжності! І серце чомусь збилося з ритму! Подібного з ним ніколи не було! Навіть перед першим одруженням, коли, здавалося, що те кохання єдине й неповторне, на все життя. Уже зовсім несподівано Макс нахилився, узяв до своїх долонь м’яку руку дівчини й ніжно торкнувся її губами. Еля захлинулася на півслові, недовірливо підняла сяючі очі і, вже сміливіше, подарувала Сторожуку сонячну усмішку, продемонструвавши бездоганної білизни зуби...
...За рік після того Макс поспішав з роботи до улюбленого кафе «Шанталь». Біля входу, на вулиці, нетерпляче перебирала ніжками струнка білявка, в довгій спідниці й легенькій кофтинці, накинутій на плечі. Вона стояла до хлопця спиною й, судячи з усього, нетерпляче когось чекала.
— Ти чого роздягнена? — намагаючись виглядати сердитим, запитав Сторожук, обережно наближуючись до «моделі». Вже за мить його насуплені брови здригнулися й здали бастіони суворості, губи самі розтягнулися в усмішці. Дівчина повернулася до нього. — Оленко! Не мерзни! Тобі ж не можна! — турботливо обійняв за плечі.
Білявка довірливо притиснулася до Макса, дзвіночком-смі-хом ніби попросила у нього вибачення. У цей момент можна було розгледіти чималенький, кругленький животик, який випинався з-під кофтинки.
— Сьогодні я знову Елеонора! — грайливо повела плечем і першою пройшла до зали.
Макс Сторожук, економіст, двадцять сім років, з вищою освітою й спортивною фігурою, рушив за нею. Сьогодні була річниця першої зустрічі з Жінкою Його Життя!
Олеся Когутич. Розлучення по-закоханому
Не можна сказати, що Ігор та Оксанка одружувалися в надто юному віці. Вона працювала керівником одного з відділів обласного центру зайнятості. Він, закінчивши архітектурний факультет, успішно втілював свої творчі задуми в одній із фірм, що займалася ландшафтним дизайном. Жили окремо від батьків. Через рік після весілля народилася донечка Іринка.
Обоє хоч і дорослі, а поводилися, як діти. Приводів для суперечок і непорозумінь знаходилося щодня вдосталь. Ну, може, не щодня, але під настрій. А цей «настрій», як і причина для сварки, виникали буквально з нічого. Так, у них був талант «зчиняти бурю в склянці води» і «робити з мухи слона».