Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Того дня, коли було проголошено смерть Сталіна, Хрущов призначив на пост першого заступника Міністра оборони Маршала Радянського Союзу Жукова, повернувши його з уральського заслання.
Сам Хрущов керував Комуністичною партією, а двоє його давніх, ще з довоєнних часів, приятелів — Жуков і Сєров — обіймали посади перших заступників. Один у Міністерстві оборони, інший — у Міністерстві внутрішніх справ.
Завдання Хрущова — підняти обох на сходинку вище.
І треба було поспішати. Смерть Сталіна дала народу надії на краще життя. Північними, сибірськими, уральськими, далекосхідними таборами покотилася хвиля жахливих повстань. Кумів і вертухаїв ловили й варили у залізних бочках. Наливали води, розпалювали великий вогонь, варили немов юшку з осетрини. Виникла загроза того, що декілька повстань зіллються в одне, яке не вдасться придушити, і тоді сотні тисяч, а то й мільйони зеків вирвуться із-за колючого дроту.
Перед вождями в Кремлі постало питання: що робити?
До речі, останніми роками з’явилися повідомлення про те, що чисельність населення ГУЛАГ у на момент смерті товариша Сталіна становила жалюгідні півтора мільйона ув’язнених. І публікуються відповідні документи.
З документами сперечатися не будемо. Просто згадаємо, що на момент смерті товариша Сталіна на нашій улюбленій Батьківщині, де так вільно дихає людина, був зовсім не один ГУЛАГ, їх було одинадцять. Навіть одинадцять з хвостиком. З вельми довгим хвостиком.
Вишки та паркани ГУЛАГу й нині стоять по всьому Сибіру
Ось перелік не залежних один від одного головних табірних управлінь станом на 5 березня 1953 року:
Головне управління таборів (ГУЛАГ) — товариш І. І. Долгих;
Головне управління таборів залізничного будівництва (ГУЛЖДС) — товариш О. А. Смолянінов;
Головне управління таборів гірничо-металургійної промисловості (ГУЛГМП) — товариш М. О. Добровольський;
Головне управління таборів промислового будівництва (ГУЛПС) — товариш О. М. Комаровський;
Головне управління будівництва на Крайній Півночі (Дальстрой) — товариш І. Л. Митраков;
Головне управління таборів лісової промисловості (ГУЛЛП) — товариш М. М. Тимофєєв;
Головне управління таборів гідротехнічного будівництва (Главгідрострой) — товариш Я. Д. Рапопорт;
Головне управління таборів із будівництва нафтопереробних заводів (Главспецнафтострой) — товариш В. О. Барабанов;
Головне управління таборів слюдяної промисловості (Главслюда) — товариш І. О. Карасьов;
Головне управління таборів азбестової промисловості (Главазбест) — товариш А. П. Мітюков;
Спеціальне головне управління (СГУ) — товариш Ф. П. Харитонов.
До цих головних управлінь приєднувалось і Головне управління будівництва шосейних доріг (ГУШОСДОР), яке мало власні табори. Рабсила ГУШОСДОРу була не повністю з таборів, а лише частково, точніше — переважно.
Крім головних управлінь, існували окремі управління, не підпорядковані ГУЛАГу. Серед них:
Тюремне управління — товариш М. В. Кузнецов;
Управління спеціальних інститутів — товариш А. П. Завенягін.
Якби все це запалало, якби мільйонні маси ув’язнених вирвалися на волю, тоді не уникнути країні нової Громадянської війни.
4
Чотири змовники позбулися Сталіна, але запитання, що ж робити далі, розкололо коаліцію навпіл.
Маршал Радянського Союзу Берія і генерал-лейтенант Маленков кликали в один бік.
Маршал Радянського Союзу Булганін і генерал-лейтенант Хрущов — у протилежний.
Булганін і, особливо, Хрущов були затятими прихильниками збереження культу особи Сталіна.
Берія і Маленков були затятими противниками. Наступного дня після похорону Сталіна на засіданні Президії ЦК Маленков заявив: «Уважаємо обов’язковим припинити практику культу особи».
Не будемо тішити себе ілюзіями: і ці четверо, і багато тисяч рангом нижчих були залиті народною кров’ю по самі ніздрі. Дехто з них, такі як Берія, пролили помірну кількість крові. Дехто, як Хрущов, пролили незрівнянно більше. Проте йшлося не про об’єми — у крові були всі вожді. Ішлося про те, як вижити країні в ситуації, що склалася.
Зразу ж після смерті Сталіна розпочався стрімкий відхід від сталінської практики керівництва країною. Процесом керував Берія. Сталіна ще не поховали. Народ із риданнями та криками мільйонними масами рвався на Червону площу прощатися з покійним вождем, а Берія вже 6 березня, тобто наступного дня після вбивства Сталіна, віддав наказ підготувати рішення уряду про передачу всіх будівельних головних управлінь МВС у підпорядкування цивільних міністерств, а табори і колонії — у підпорядкування Міністерства юстиції.