Казки народів світу
- Автор: автор Невідомий
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00620-7 (укр.)
- Переводчик: Ирина Сидоренко
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки народів світу». Краткое содержание книги:
Сборник включает избранные сказки народов мира. Большинство из них выходило в издательстве «Вэсэлка» в разные годы.
Редактори-упорядники Ірина Сидоренко, Володимир Романець
Передмова Ірини Сидоренко
Відпустив кит на шість п’ядей ланцюжка. Дівчинка знов на берег. А там собака з куснем хліба і баранячим реберцем у зубах. А треба сказати, що цей собака належав королевичу, і з кожним днем він худнув і худнув, і королевич сказав своїм слугам:
— Що ж це ви не годуєте мого собаки?
А слуги на те:
— Та він щодня дістає кусень хліба й бараняче реберце. Дивіться, — і слуги дали собаці кусень хліба та бараняче реберце.
Собака схопив той хліб та реберце і побіг просто до берега. А принц і слуги — слідом. От побачили вони, що собака зупинився біля дівчинки, прив’язаної до ланцюга. А коли захотіли підійти ближче, ланцюг потягнув дівчинку в чисте море, і вона пропала в хвилях.
Тоді принц каже:
— Завтра підстережемо її на березі, а тільки вона з’явиться, сокирою обрубаємо ланцюг.
От наступного ранку дівчинка й каже китові:
— Не відпущу, бо ти втечеш.
— Не втечу.
Відпустив кит на вісім п’ядей ланцюга. Дівчинка одразу на берег, і тільки туди ступила, принц і його слуги схопили її, а потім — кресь! кресь! — сокирою перетнули ланцюг. Побачив це кит, кинувся в море і так лютував, що ударами хвоста порозбивав усі зустрічні кораблі.
Принц дивиться на дівчинку — нібито знайома.
Питає, хто вона, а та:
— Кров-і-Сніг.
— А хто ж друга?
Розповіла тоді дівчинка про все, що з нею сталося. Розгніваний принц поквапився в палац — і до баби. Та й призналася в підміні. Принц прогнав її та дочку, а сам одружився із Кров-і-Сніг, яка заслужила своє щастя.
СПІВУЧА ЛИПКА
Лужицька народна казка
Жили собі чоловік і жінка, і була в них донечка. Та не дійшла вона ще й літ, як померла мати.
Прийшла якось дівчинка до своєї хрещеної, а та їй і каже: нехай, мовляв, твій батько зо мною одружиться.
— Я тебе дуже любитиму, щовечора буду тобі ніжки мити молоком!
От батько і взяв її за жінку. Першого вечора вона й справді помила своїй пасербиці ніжки молоком, а другого вже ні. На тому воно й стало.
З часом з’явилося у дівчинки чотири сестрички. Перша мала одне око, друга — двоє, третя — троє, а четверта — четверо.
Пасербиця робила в матері всю хатню роботу, ще й худобу пасла. Жене, бувало, пасти, то мачуха дасть їй окраєць черствого хліба й шматочок сухого сиру та й годі. Та все одно виросла з неї така гарна дівка, свіжа та рум’яна — куди там тим сестрам!
Мачуха спокою не мала — все хотіла довідатись, чого це її пасербиця така гарна. От послала вона свою дочку Одноочку пасти з пасербицею худобу. Пригнали вони на луки, Одноочка й каже сестрі:
— Заплети мене!
Заплітає дівка сестрі коси та все примовляє стиха:
— Засни, очко, засни!
Одноочка й заснула. Тут прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого — їсти.
Пригнали дівчата ввечері худобу, мачуха й питає в Одноочки:
— Що бачила?
Але та не бачила нічого.
Другого дня мусила гнати з дівчиною худобу Двоочка.
Пригнали на луки, Двоочка й загадує:
— Заплети мене!
Плете дівчина їй коси, а сама все стиха:
— Засни, очко, засни, друге!
Знов прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого — їсти. Як стало смеркатись, дівчина сказала:
— Уставай, сестричко, женімо додому!
Вдома питається мачуха Двоочки:
— Що бачила?
Але й ця не бачила нічого.
На ранок жене вже Триочка з дівчиною корів пасти.
Пригнали на луки, Триочка звеліла:
— Сядь, сестричко, та розчеши мені коси!
Сіла дівка та й приказує:
— Засни, очко, засни, друге, засніть, усі троє!
От знову прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого — їсти. Надвечір будить дівчина сестру:
— Вставай, сестричко, час гнати додому!
Вдома питається мачуха в Триочки:
— Що бачила?
Але й Триочка нічого не бачила.
Погнала з дівчиною пасти вже Чотириочка. Пригнали на луки, вона й каже:
— Сідай, сестрице, розчеши мене!
Дівчина сіла біля неї та стихенька:
— Засни, очко, засни, друге, засніть, усі троє!
А за четверте й забула.
Тут прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого — їсти. Троє очей міцно спали, зате четверте не спало й усе бачило.
— Вставай, сестричко, женімо додому!