Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
- Автор: Иойриш Наум Петрович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути». Краткое содержание книги:
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Полівітамінізований мед з глютаміновою кислотою[38]
Глютамінова кислота[39] була, відкрита Лібіхом понад 100 років тому, проте для лікування її Застосовують усього лише кілька років. Її почали застосовувати при захворюванні центральної нервової системи. Проте, враховуючи неприємний смак глютамінової кислоти, а також те, що приймання її всередину часто викликає блювання, її призначають у суміші з густим цукровим сиропом або джемом, варенням, повидлом (Г. Хімвич, Ж. Фацекас), а також з фруктоглюкозою (І. Г. Безпалов та Н. Ф. Дашковська). У цьому відношенні бджолиний мед має ряд переваг перед усіма переліченими речовинами, бо він сам по собі має лікувальні властивості.
Збагачення меду глютаміновою кислотою, такими важливими речовинами для організму, особливо для центральної нервової системи, як вітаміни В1, В2, В5 (РР — нікотинова кислота), вітамін С, має винятково важливе значення. До цього слід додати, що мед не тільки маскує неприємний смак рибофлавіну і глютамінової кислоти, а й стабілізує активність вітаміну С.
Для полівітамінізації меду з глютаміновою кислотою ми рекомендуємо такий запис:
Меду високосортного (монофлерного) 100 г
Глютамінової кислоти 6 г
Вітаміну С 200 мг
Вітаміну В1 4 мг
Вітаміну В2 4 мг
Вітаміну В5 (РР) 20 мг
При складанні рецептури полівітамінізованого меду з глютаміновою кислотою ми виходили з літературних даних відносно дозування глютамінової кислоти (М. Д. Машковський, І. Г. Безпалов і Н. Ф. Дашковська та ін.), а щодо вітамінів додержувались лікувальних доз, рекомендованих вітамінною комісією Фармакологічного комітету Міністерства охорони здоров'я СРСР.
Полівітамінізований медовий настій чайного гриба
У різних районах нашої неосяжної Батьківщини серед широких шарів населення значною популярністю користується приємний освіжуючий настій чайного гриба.
За даними проф. Германа Зігварта, настій чайного гриба містить сліди спирту, оцтову кислоту, значні кількості глюконової кислоти, холін та інші речовини.
Відомий радянський міколог проф. Л. І. Курсанов говорить: «Складне походження має організм так званого чайного квасу Medusomyces gisevi, який складається з дріжджів типу Torula і оцтовокислих бактерій, близьких до Bact. xylinum. Діяння цього організму на солодкий чай полягає в тому, що дріжджі переробляють його цукор на спирт і СО2, а оцтова бактерія окислює спирт в оцтову кислоту. В результаті виходить кислуватий, трохи газований напій, якому в народній медицині приписуються лікувальні властивості».
Численні спостереження показали, що настій чайного гриба є великим другом нашого здоров'я, бо вживання його регулює діяльність шлунково-кишкового тракту, підвищує захисні властивості організму і добре діє при атеросклерозі, а також при деяких інших захворюваннях. Ці дані народної медицини в наші дні підтверджені лабораторними дослідженнями і клінічними спостереженнями (проф. Якш (Чехословаччина), проф. Г. Зігварт, проф. Г. Ф. Барабанчик, Є. С. Златопольська та ін.).
Проф. Г. А. Шакарян і доц. Л. Т. Данієлова своїми! дослідами довели, що настій чайного гриба має високі бактерицидні властивості, які відзначаються термостабільністю. Навіть кип'ятіння настою чайного гриба протягом години не знижувало його бактерицидних властивостей. Шакарян і Данієлова вважають, що активність настою чайного гриба прямо залежить від вмісту цукру в поживному середовищі — при 10% вмісті цукру активність його вдвоє вища, ніж при 5% вмісті.
Настій чайного гриба дуже корисний дітям, і його можна рекомендувати замість газованої води, квасу, ситро і т. д. Для прикладу вкажемо цікаві спостереження, проведені Є: С. Златопольською в клініці дитячих хвороб лікувального факультету II Медичного інституту імені й. В. Сталіна, де було доведено, що настій чайного гриба є значним лікувальним засобом при лікуванні тяжких виразкових стоматитів у дітей. Під наглядом було 20 дітей у віці 2—3 років, які хворіли на тяжкий виразковий стоматит. Хворим зрошували порожнину рота настоєм чайного гриба і давали напій всередину: дітям від 8 місяців до 1 року — по склянці, а дітям віком понад рік — по 2 склянки на день. Дітям, що мали виразки на слизовій оболонці губ, накладали на уражені ділянки салфетки, змочені настоєм чайного гриба. Вже через 2 дні лікування спостерігалася помітна епітелізація, а через 5 днів наставало повне вилікування.
Враховуючи, що бджолиний мед має чудові харчові і різносторонні лікувально-профілактичні властивості, ми почали додавати його в настій чайного гриба. Наші досліди показали, що найбільш приємним і корисним напоєм є медовий настій гриба, що містить 5% меду, 5% цукру і збагачений вітамінами С і В1.
Вітамінізований медовий настій чайного гриба 7— 8 денного посіву можна розлити в пляшки, старанно закупорити і зберігати в кімнатному холодильнику або підвалі. Цей чудовий напій дає людині не тільки задоволення, а й користь. У Всесоюзному науково-дослідному вітамінному інституті ми разом з кандидатом біологічних наук М. Г. Голишевою вивчили бактерицидні властивості настоїв чайного гриба з різними концентраціями меду і цукру. Дослідження показали, що настій чайного гриба з вмістом 5% меду і 5% цукру має сильніші бактерицидні властивості щодо мікробів кишкової групи, ніж настій того ж гриба, приготовлений з самого цукру (10%). Слід, проте, відзначити, що високі концентрації меду придушують ріст і життєдіяльність чайного гриба.
Нас також цікавила вітамінна активність настою чайного гриба, приготовленого з меду і цукру, порівняно з настоєм, приготовленим тільки з самого цукру. Виявилося, що медовий настій чайного гриба містить вітаміну С в 7 раз більше, ніж цукровий настій цього гриба.
Штучний мед
Геніальний хімік і видатний пасічник, названий батьком російського раціонального пасічництва, акад. О. М. Бутлеров писав: «Цукристі речовини в тому вигляді, як їх дають рослини, ще не становлять меду; тільки тоді, коли вони Перероблені в зобику комах і згустилися, втративши випаровуванням частину води, вони стають справжнім медом». Далі Олександр Михайлович зазначав: «Медом називаються перероблені комахами солодкі Цукристі виділення рослин, які з'являються переважно в квітах». Таким чином, нектар квітів перетворюється на мед тільки після «перероблення в зобику» (медовому шлуночку) бджоли-трудівниці. Усякий же мед, добутий без участі бджіл, слід вважати штучним, а не натуральним (бджолиним).
Лайль у 1887 р. готував штучний мед, змішуючи однакові частини глюкози і фруктози з тростинним цукром, фруктовими ефірними і красильними речовинами. Дослідження цього меду, проведені Генером, показали, що він відрізняється від натурального (бджолиного) меду, відсутністю в золі фосфорної кислоти.
У Голландії значною популярністю користувався так званий бісквітний мед (Beschuit Honig), який там виготовлявся. Дослідження, проведені Фінкенером, показали, що бісквітний мед містив: олеомаргарину 30%, тростинного цукру 29%, глюкози 4%, декстрину 7%, соди 0,5%, піску і деревних часток 0,5%, води 29%.
Завод Мейнгау в Німеччині виробляв медоподібний сироп, який вважався штучним медом. За дослідженнями Гельфенберзької лабораторії цей мед містив: тростинного цукру 29,40%, інвертованого сахару (глюкози і фруктози) 40,80%, мінеральних солей 0,1%, води 29,7%.
У Радянському Союзі відомо кілька сортів штучного меду.
Кавунний мед (нардек) добувається з дуже поширеної в СРСР культурної рослини — кавуна (Citrullus vulgaris Schrad). За даними проф. М. В. Павлова, м'якуш кавуна містить води 88—90%, цукру (переважно левульози) 5,5—10,5%, азотистих речовин 0,97%, жиру 0,6%, клітковини — 0,4%, золи 0,36%. Кавунний мед містить інвертованого (переважно левульози) сахару 41,6%, сахарози 14%, золи 1,86%, органічних кислот 0,34%. З 1 ц кавунів добувають 7—10 кг кавунного меду.
38
Бюро експертизи ВНДВІ МХПТ СРСР схвалило склад, рецептуру і технологію готування цього препарату.
39
Глютамінова кислота — СООН СН[39] • СН2 • CH(NH2).
СООН — являє собою білий кристалічний порошок, який плавиться при температурі 202—202,5°, розчинюється у воді і не розчинюється в спирті і ефірі.