Ресторан на краю Всесвіту

Ліва Зафодова голова начебто прочуняла, а права похилилася більше, тонучи в алкогольних парах.

— Угу, — сказав він, — я тримався поблизу. Вони хочуть, щоб я знайшов того, хто править Всесвітом, але мені начхати, зустріну я його чи ні. Боюся, що він не вміє куховарити.

Ліва голова уважно вислухала, що сказала права, і кивнула.

— Саме так, — сказала вона, — ще одну чарчину.

Форд перехилив ще одну чарку Пангалактичного полоскального полиску. Цей напій, який за силою прирівнювали до бандитського нападу, був дорогий і позбавляв розуму. Форд вирішив, що йому начхати, що б там не сталося.

— Спокійно, Форде, — сказав Зафод, — усе гаразд, усе чудово.

— Ти хочеш сказати, що усе під контролем?

— Ні, - заперечив Зафод, — я не кажу, що все під контролем. Це не зовсім відповідатиме дійсності. Якщо ти дійсно хочеш знати, що сталося, то скажемо так, що уся ситуація була у мене в кишені. Гаразд?

Форд знизав плечима.

Зафод захихотів над чаркою. Рідина перелилася через край чарки і на очах стала роз’їдати мармурове покриття стійки бару.

До них підійшов космічний циган і з диким поглядом в очах почав грати на електронній скрипці і не погоджувався залишити їх в спокої, аж поки Зафод тицьнув йому жменю банкнот.

Циган підійшов до Артура і Тріліан, які сиділи у іншому кутку бару.

— Я не знаю, де ми опинилися, — сказав Артур, — але мене аж мороз пробирає.

— Випий ще, — сказала Тріліан, — і розважайся.

— Так мені випити чи розважатися? — запитав Артур. — Це взаємно виключні речі.

— Бідолашний Артуре, ти не створений для цього життя, правда?

— Ти називаєш це життям?

— Ти нагадуєш мені Марвіна.

— З усіх, кого я знаю, у Марвіна найтверезіші думки. Як ти гадаєш, яким чином відігнати від нас цього скрипаля? Підійшов офіціант.

— Ваш столик готовий, — сказав він.