Рікі та дороги

І це все стало гризти мене ще більше, бо я хотіла, щоб мене хтось вислухав і зрозумів, а вийшло, що створила ще одну проблему. Коли твій тато повернувся, я вирішила йому все розповісти. Ми тоді разом повернулися з лікарні, бо тато порізав сильно руку, коли майстрував тобі апарат мисливців за привидами. У нього був піднесений настрій і дуже лагідний вигляд, мені навіть здалося, що мить дуже вчасна.

І тебе також не було в будинку, ти, напевно, грався десь у саду чи був у підвалі — не знаю. І тоді я все розповіла татові. Але він страшенно розсердився, побіг до Олеся й хотів з'ясувати з ним стосунки.

Він намагався виламати йому двері й розбив вікно та порізався тим склом. Сусіди чули весь цей гамір і викликали міліцію, і твого тата забрали без особливих розборів. Я повернулася додому, але тебе ніде не було, я шукала в саду і в підвалі, тоді побігла до озера. Я навіть подумала, що ти потонув… Я гукала, і гукала, і гукала, і майже втратила голос, і так багато плакала, що мої очі ніби затягнули плівкою. А тоді я, безсила, прийшла додому, а ти вийшов мені назустріч, а в тебе на спині був цей апарат мисливців за привидами, який тобі зробив тато.

І, знаєш, Матвію, я дуже хотіла бути тобі хорошою мамою, і я старалася з останніх сил, і тато також старався, будь певен, але просто щось не вийшло. Щось ми зробили не так або чогось не зробили. І я не встигла тобі нічого як слід пояснити, бо саме тоді приїхала твоя бабуся і забрала тебе, поки я виходила до дядька Олеся. Сусіди розповіли їй про наші постійні сварки і про все інше. І я не злюся на неї, бо вона, мені здається, вчинила правильно. Тобі там спокійніше і краще, і я впевнена, що ти вже не сумуєш за нами і за нашим домом. Але я все одно не перестаю сумувати за тобою, і думати про тебе, і з точністю до хвилини вгадувати, чим ти зайнятий.