Рікі та дороги

І я могла б зробити ще більше, якби не була сама. Хоча я й не була сама, бо був іще твій тато, але його ніколи не було вдома, він формально брав участь у твоєму вихованні, а взагалі постійно був у своїх відрядженнях..

Коли я просила, щоб він нарешті покинув це і приділив тобі більше уваги, він навіть слухати нічого не хотів. Лише кричав і казав, що я мушу цінувати все, що він робить, бо він старається не для себе, а для нас із тобою, Матвію.

І я вже сказала, що мені було дуже складно, особливо розуміти тебе. Ніхто точно не міг сказати, що з тобою, чому ти поводишся так, як ти поводишся. Але, коли навіть ти подорослішав, тебе не можна було надовго лишати самого. І ти робив іноді смішні речі: не знаю, чи пам'ятаєш, як одного разу намазав банку варення на стіл, бо тобі було цікаво, чи вистачить на всю поверхню.

Але іноді ти робив страшні речі, наприклад, кричав або плакав без причини, або втікав від мене, коли був на вулиці, або просто зупинявся й кудись подумки зникав. І я нікому не могла пояснити, що з тобою. Я не кажу, що всі ці речі — це погано, бо це робить тебе цікавою особистістю, можливо, колись ти станеш видатним художником, чи науковцем, чи музикантом, але до того часу, як мені здавалося, я просто з глузду з'їду.

А одного разу твій тато повернувся з відрядження і був чимось сильно схвильований, але ні про що не хотів зі мною говорити. Він одразу пішов кудись зі своїми друзяками, а ввечері повернувся напідпитку і сказав мені страшну річ. Знаєш, що він сказав? Він сказав, що ти — розумово відсталий. Тільки, будь ласка, не подумай, що я тебе проти нього налаштовую, бо він також старався як міг, але, виходить, є такі моменти, коли ми вміємо і знаємо недостатньо, щоб урятувати ситуацію, і в такому разі це треба щиро визнавати і не вдавати із себе героя. Твій тато того вечора дуже сильно мене образив, я навіть не хочу повторювати слова, які він сказав. І саме ця ситуація все зламала. Я не могла більше тримати це все в собі, мені було образливо і боляче.

І коли твій тато поїхав, я зрадила його з дядьком Олесем. Той був дуже ласкавий до мене, а мені було так самотньо, а він слухав мене дуже уважно, і мені на якусь мить стало ліпше.

Але я не змогла так просто із цим жити. Тобто я зрадила, але совість не давала мені спокою. Дядько Олесь пропонував нам із тобою різну допомогу, він був готовий навіть забрати нас до себе, але я не була готова до таких кроків, тобто я не хотіла, щоб іще хтось ніс за тебе відповідальність, крім мене.

Я відмовляла йому, хоча ми й далі час від часу бачились.